Стара хвороба
- Автор: Верховень В. M.
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5572-9
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Стара хвороба». Краткое содержание книги:
«Кохання — це стара хвороба, що залишилася в минулому», — так вважала юна турчанка Зулейха, що навчалася у французькому пансіоні Стамбула. І якщо треба вийти заміж із розрахунку, за бажанням батька, — в цьому немає нічого поганого. А щодо кохання, то у шлюбному контракті такої статті не передбачається. Однак з часом Зулейха зрозуміла, як вона помилялася. Проте було вже занадто пізно…
Тут мешкають мати з дочкою. Вони зі Стамбула. Мати — кравчиня. У них свій будинок, вона працює там у кімнатці, яку вони переобладнали під ательє, і шиє моделі жіночих суконь, зразки яких вивішує за шибками вікна від вулиці.
Її донька, яку тут усі називають Хіджран,[29] у прямому розумінні цього слова дівка геть шалапутна. Хоча їй уже далеко не двадцять років, одягається вона, як дитина, з ранку до ночі вештається вулицями у вилинялій подертій спідниці. У неї широкі стегна, ноги криві, як ті глечики, а на ногах стоптані черевики зі збитими підборами.
У містечку про неї хто каже, нібито вона соромітниця, хто — що несповна розуму, словом, не всі дома в дівки. Вона огризається на молодих людей, коли ті починають до неї чіплятися: „Чого роти пороззявляли? Я зі Стамбула. Ви тут вилупилися, гадаєте, раз дівчина у відкритому одязі ходить… Та не для вашого коня паша. Я поводжуся як чоловік. Ну ж бо, хто не вірить — давай, перевір!“ Але попри такі розмови вона з кількома зі знайомих чоловіків час від часу нема-нема та й чкурне до лісу, що відразу за містом. У такі дні можна чути, як волає кравчиня, вибігаючи з дому в пошуках своєї дочки: „Та де ж тебе знову носить нечиста? Ох, таки станеться що-небудь із цією шалапутною дитиною!“
На засіданні комітету якось згадали про матір і дочку. Міський голова нахмурив брови, ніби йшлося про щось надзвичайно важливе, і сказав: „Ми, звичайно, не можемо перешкодити їм з’явитися на бал. Але існує загроза, що ця божевільна дівка може викинути якогось коника на балу і тим самим зіпсує репутацію меджлісу. Найкраще було б, аби вона зовсім не показувалася, або хоча б не танцювала“. Члени комітету одноголосно пристали на цю пропозицію.
Проте дам цього вечора можна було перелічити на пальцях, а тому необхідність бойкоту щодо Хіджран відпала сама собою. Молоді люди в смокінгах шикувалися в чергу, щоб тільки потанцювати з нею. Одного разу Фікрі-бей навіть запросив до танцю її матір. Але кравчиня змогла станцювати не більше двох кіл. Бідолаха все збивалася з такту, а до всього ще зламала каблук і тому була змушена, вся тремтячи, сісти на місце.
Спеціально для цієї ночі комітет організував стіл із закусками. Буфет розташовувався в кутку саду, в будові на кшталт кав’ярні. Ближче до півночі гостей планувалося відводити туди групами і пригощати морозивом та лимонадом.
Тиснява зірвала й цей номер програми. Опівночі всі знеможені спрагою присутні в саду з’юрмилися перед буфетом, адже ніхто не знав, чи зможе він увійти назад, якщо з якихось причин вийде на вулицю. Всі так штовхалися, що невдовзі співробітники муніципалітету, які обслуговували гостей у буфеті, змушені були зачинити віконниці. Видовище було жахливе. Мені згадалося, що подібне стовпотворіння я бачила під час Світової війни перед пекарнею, де за картками роздавали хліб.
Крізь музику долинали голоси: „Та що ж це ми в Курбелі,[30] чи що? Це ж вода… Дайте попити, заради Аллаха“.
Поруч з нашим столиком бідкався старий у шароварах, що протиснувся з натовпу: „Ех, як же я не зметикував… Принести б заздалегідь два бідони води. Ох, та це ж по сорок пара[31] купу б грошей заробив…“
Міський голова оперативно вжив заходів для угамування спраги і взяв на себе роль себілджі.[32] Він звелів приносити воду у відрах, бляшаному посуді та глеках, а сам — у блискучому фраку з кокардами на комірі, — став на дверях і почав роздавати воду біля питного фонтанчика.
Коли криза з водою трохи стихла, чиновники з муніципалітету почали розносити на тацях морозиво на привілейовані столики. Свою і батьківську частину частування я віддала діткам із сім’ї, що сиділа позаду нас.
Комітет бажав, аби всі частини програми пройшли на ура, і не забув про розважальні номери та атракціони, які мали чергуватися з танцями.
Номерами знову відав Фікрі-бей, і щопівгодини він вражав усіх своїми талантами та спритністю. Якось він начепив зроблену з баранячої шкури бороду і прочитав відомий монолог „Мій племінник“. І хоча половина гостей з підстриженими на сучасний манір вусами й бородами пізнала себе в головному кухарі з монологу, всі аж рвали кишки од сміху.
29
Хіджран (араб.) — розлука; душевний біль.
30
Курбела — священне для шиїтів місто, де в 680 р. солдати арабського халіфа Язіда ібн Мураві відрубали голову імаму Хусейну, онукові пророка Мухаммеда.
31
Пара — срібна монета Туреччини, випущена в обіг у 1623 році.
32
Себілджі — людина, що в армії відповідає за розподіл води.