Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]

* * *

Вони його не щадили. Зрештою, як і себе. Швидкий марш Гірської Варти означав чверть години біг підтюпцем і чверть години нормальний марш. Навпереміну, часом — багато годин поспіль. Для того, хто звик до подорожі верхи, це був убивчий досвід, і вже через першу годину шпигун хилитався на ногах і хрипів, наче от-от мав виплюнути легені. Зв’язані ззаду руки не полегшували йому бігу.

Вони не тримали якогось спеціального строю. Попереду шпигуна та за ним марширувало по троє солдатів, потім Кеннет з Велерґорфом і решта загону. Наприкінці волікся мул, перелякано витріщаючи очі на псів, що його супроводжували.

— Меекханські песики, — прохрипів в’язень, відізвавшись уперше за дві години маршу, коли вони перейшли на нормальну ходу. — Йохані імперські шавки.

Кеннет, зайнятий тим, що поправляв обладунки, його проігнорував. Ремінь, на якому він повісив новий щит, немилосердно врізався в руку, пас із мечем бився об ноги, а шолом натирав чоло. Він зняв його і старанно вирівняв вистелену всередині шкіряну плетінку.

До нього підбіг Гавен.

— Пане лейтенанте, в мене прохання.

— Якщо не йдеться про копняк одному сучому сину, то — слухаю.

— Я хотів би знайти камінь для сина. Для стосу біля беленденського спуску.

Кеннет дозволив собі усміхнутися, оскільки вартівник нагадав про звістку, яка застала їх у корчмі.

— Десятифунтовий? Маєш намір нести його аж під місто?

— Та ні, пане лейтенанте, такий звичайний, з кулак.

— Знаю, знаю… Зупинимося біля струмка, то пошукаєш. Тільки щоб був красивий.

— Буде як перлина, пане лейтенанте! — Гавен відсалютував і зайняв місце в колоні.

Тоді шпигун беркицнувся вперше.

— Меекханські шавки, — просопів він із-під чобота.

Кеннет жестом долоні зупинив загін, але перш ніж встиг підійти до в’язня, до нього дістався вартівник із десятки Велерґорфа. Каве Кальн, званий Вовком, вважався мовчуном і відлюдком, але кращого розвідника і слідопита в усьому Шостому полку не було. Вбраний у легкий шкіряний панцир і накинутий поверх нього плямистий каптан із каптуром, він зазвичай досконало розчинявся на тлі. Його арбалет був помальований у чорне, а сам вартівник на додачу був озброєний парою кордів та кількома ножами за поясом.

— Бігтимеш разом з нами, або накажемо прив’язати тебе до хвоста мула й потягнемо за ним, — солдат промовив це, не підвищуючи голосу. — У нас є чарівник-цілитель у гарнізоні, він поскладає твої рештки до купи, навіть якщо ми привеземо до нього лише безногий тулуб.