Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Боевая фантастика » Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]
Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]

Электронная книга - «Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]». Краткое содержание книги:

Далека зимна Північ, межа Меекханської імперії. Імперських чиновників тут рідко зустрінеш, лише Гірська Варта дбає про громадян. Шоста рота оберігає місцевих мешканців від грабіжників та ворожих племен, від дикої магії та від тих, хто спокусився забороненими ритуалами. Однак навіть Гірська Варта інколи стикається з неймовірним — і тоді їм лишається сподіватись тільки на власну зброю та на честь горця. А на пустельному Півдні молодий воїн і неперевершений фехтувальник із таємничого племені іссарам наймається охоронцем до купця — і має обирати між коханням та власною честю. Його вибір уплине на долю людей та богів, а сам Йатех опиниться лицем до лиця із прадавньою історією та застарілою трагедією...
1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 222
Перейти на страницу:

Кеннет наблизився десь кроків на десять. Він знав, що, попри хвастощі, чаклун мусить бути змореним і тільки й чекає на можливість накласти безвідмовні чари. За спиною Аманделларта скеля ламалася й обривалася вниз, звідки до них долинав плюскіт води. Єдиним шансом втечі для мага була одна зі Стежок Сили.

Удаючи, що поправляє обладунок, офіцер розіп’яв ремінь, який притримував на передпліччі щит.

— Чому, чаклуне? Чому?

Аманделларт опустив руку і глянув на нього як на тварину, що раптом заговорила.

— Оце так, ми несподівано починаємо ставити питання. І звідки в нас взялася ця манера? Ми відмовилися від сліпого виконання наказів і тепер намагаємося зрозуміти, що саме відбувається навколо? Напружуємо замінник розуму, який до цього часу використовували лише для жертя, пиття та пошуків дірки, куди можна було би встромити свій хер? Що ж це ми собі надумали?

Кеннет зупинився за десять кроків від мага, опустив руки і вдихнув глибше, намагаючись заспокоїти ошаліле серце.

— Талант успадковується, — почав він, роблячи півкроку вперед. — Це знають навіть діти. Але як у чародіїв, так і в чародійок є серйозні проблеми з отриманням здорового потомства. Здебільшого вони народжують потворок, змінених Силою. Талант переважно успадковується не прямим шляхом, а через тіток, дядьків та інших рідних. І вже сотні років знайти можливість контрольованої спадковості — це марення будь-якої гільдії чародіїв. Це дало б їй перевагу над іншими: замість того, щоб цілими місяцями, а подекуди й роками розшукувати здібних дітей, можна було б зробити собі племінну ферму. Династії магів, які стають потужнішими з покоління в покоління — і яких стає дедалі більше. І наприкінці ніхто не зумів би їм протистояти.

З обличчя чаклуна зник вираз презирливої вищості.

— Я недооцінив тебе, вартівнику. Що ще ти мені розповіси?

— Шадорі були експериментом. За останні триста років у цьому роді з’являлося кілька магів, тож ви вирішили перевірити, що станеться, якщо їхня кров не буде розріджуватися. Під «вами» я маю на увазі твою гільдію, Братство з Вергенна. Не знаю, чи інші гільдії знали про це, але думаю, що ні. Ви надто цінуєте таємниці та секрети, щоб ними ділитися, навіть між собою. Ви самі це запланували, чи оказія з’явилася випадково?

Чародій злегка усміхнувся.

— Назвемо це випадковістю, якій ми лише допомогли.

— Але експеримент вийшов з-під контролю. Закінчився фіаско. Шадорі виявилося неможливо опанувати й відслідковувати, бо ненавчені таланти мають чудову охоронну ауру— користуються Силою надто хаотично, щоб її можна було відрізнити від природних явищ, сплесків у Джерелах, пульсації Урочищ. Тож коли їх почала розшукувати Гірська Варта, ви приєдналися до нас.

— Фіаско? — маг звів брови. — Фіаско? Ти не розумієш, про що говориш, хробаче. Серед них кожен дванадцятий може черпати із Джерел. Один на дюжину, чуєш, ти, людинко? Зазвичай серед людей такий один на тисячу; достатньо талановитим, щоб стати членом гільдії, буває один на десять тисяч, а щоб стати архімагом — один на мільйон. Діти тих, кого ви повбивали там унизу, могли б струснути світ!

— У цьому я не сумніваюся, — Кеннет зробив ще один крок уперед. — Але останнім часом світові потрясінь і так не бракує. Як ви мали намір їх розводити? І що з ними робити, коли вони виростуть?

— Канібалізм був рисою не вродженою, а надбаною, як і кілька інших мінусів…

— Нелюдська жорстокість? Схильність до завдавання болю та смерті, радість, яку вони черпають зі страждань? Це для тебе «мінуси»? Я бачив, що вони зробили в Коори-Аменеск і тут, у печерах агерів. Вони не живилися тілами людей — вони насолоджувалися їхніми стражданнями. І були охоплені безумством надто глибоким, щоб з нього вирватися.

— Ну от, — чаклун трохи скривився. — Я саме чекав, поки ми дійдемо до висновків, які почне робити самозваний борець зі злом. І які ще дива на мене чекають?

Сніг навколо ніг чаклуна набув кольору глибокого пурпуру, і Кеннет зрозумів, чому їхня розмова триває так довго. Маг був поранений, якась зі стріл пробила магічний заслін, і тепер чародію потрібен був час, щоб зупинити кровотечу та залікувати рану.

— Жодних. Скажи мені тільки, чи випадок на льодовику був випадком, чи ти планував це з самого початку?

1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 222
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)