Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Розділ 3

Джерела сучасної Японії

Мої родичі в Японії — Японія до 1853 року — Перрі — Від 1853 до 1868 — Доба Мейдзі — Реформи Мейдзі — «Вестернізація» — Заморська експансія — Структура кризи — Запитання

На відміну від мов більшості країн, описаних у цій книзі, японською я не володію, подовгу в Японії не жив і вперше побував там лише два десятиліття тому. Однак у мене було багато можливостей дізнатися опосередковано про вибіркові зміни в Японії та про її суміш європейських і суто японських рис. Коли я перебрався до Каліфорнії зі Східного узбережжя Сполучених Штатів, де народився й виріс, то опинився в частині країни зі значною кількістю азійців, часто японського або японсько-американського походження. Нині азійці становлять найбільшу частку студентів мого вишу (Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі), значно переважаючи кількість студентів європейського походження. У мене є багато друзів і колег серед японців, зокрема, чудова асистентка-дослідниця, яка добре знає Сполучені Штати і Європу, бо подовгу жила там і там та виходила заміж за місцевих чоловіків. У мене є багато друзів і колег американців, які також дуже добре знають Японію, бо подовгу там жили й були одружені з японками. У мене й самого у цій країні з'явилися кузини та кузени, коли в результаті одруження я став членом родини із двома японськими генеалогічними гілками.

Відтак я постійно чую про різницю між Японією та США або Європою від японців, американців і європейців із тривалим досвідом проживання як в Японії, так і в Америці або Європі. Усі мої японські родичі, студенти, друзі та колеги наголошують на великих розбіжностях між японським і американським чи європейським суспільствами, які мають водночас і багато подібного. До таких розбіжностей, на які вказують мої родичі, знайомі та колеги, належать: схильність просити вибачення (або не просити вибачення), труднощі при опануванні читання й письма, схильність мовчки зносити негаразди, інтенсивне спілкування з потенційними бізнесовими клієнтами, надзвичайна чемність, ввічливе ставлення до іноземців і відверто зневажливе — до жінок, тісне спілкування пацієнта з лікарем, гордість за досягнення у каліграфії, невисокий рівень індивідуалізму, довірливі стосунки з батьками дружини чи чоловіка, намагання виділитися серед інших людей, підлеглий статус жінок, схильність відверто говорити про свої почуття, безкорисливість, своєрідна манера висловлювати свою незгоду з іншими людьми і багато іншого.

Усі ці особливості є спадщиною традиційної Японії, яка співіснує із західними впливами на цю країну. Таке переплетіння почалося із кризи, що вибухнула 8 липня 1853 року і пришвидшилася під час Реставрації Мейдзі, початок якої датується 1868 роком (докладніше про це дещо згодом), коли Японія запровадила програму вибіркових змін, що розтяглися на півстоліття. У сучасному світі Японія доби Мейдзі може бути яскравим прикладом вибіркових змін з використанням інших країн як взірця. Подібно до фінської кризи, про яку йшлося в попередньому розділі, криза японська почалася раптово в результаті зовнішньої загрози (яка, втім, не супроводжувалася фактичним нападом). Як і Фінляндія, Японія продемонструвала неабияку здатність до чесної самооцінки та терплячість у процесі експериментування з різними методами подолання кризи, допоки не було знайдено найбільш ефективні з них. Однак, на відміну від Фінляндії, Японія вдалася до значно ширшого спектру вибіркових змін і мала більшу свободу дій. Тому Японія доби Мейдзі є хорошим практичним прикладом, який можна буде порівнювати із Фінляндією.