Капітани піску. Габрієла

— Арістотелес, — сказав Раміро, — голосуватиме за того, на кого я покажу.

Федеральні депутати не залежали від муніципальної політики і ще менше — депутати від столиць штатів. Їхні кандидатури народжувалися під час переговорів губернатора і федерального уряду. Теперішній депутат від Ільєуса та Ітабуни (другий був обраний від Белмонте і Канавієйраса) з часу останніх виборів з'являвся в зоні лише один раз. Це був лікар, що жив у Ріо і якому протегував федеральний сенатор. Зайняти цю посаду в Мундіньйо не було ніяких шансів. Навіть коли б він пройшов в Ільєусі, то в Ітабуні, Уні і сільських районах наслідки виборів завжди можна підтасувати.

— Це все одно, що полювати без собаки… — підсумував Амансіо.

— Він повинен провалитися! Наше завдання розбити його, і почнемо ми з Ільєуса. Він повинен бути знищений, — вимагав Раміро.

Супротивники Бастоса, мабуть, висунуть Капітана на посаду префекта, а Езекієла Прадо — до палати штату. Кандидатуру адвоката Раміро не брав до уваги. Поза всяким сумнівом, буде обрано Алфредо. Езекієлу під силу лише судові справи, різноманітні заплутані махінації та ще промови у святкові дні. До того ж він занадто прославився своїми пригодами, пиятикою і скандалами з жінками. А йому ж, як і Мундіньйо, треба зібрати голоси по всій виборчій окрузі.

— Він не становить небезпеки, — твердив Амансіо.

— Йому б не завадило запам'ятати, що піджак не лицюють…

Обрання ж Капітана цілком залежало від голосування в муніципалітеті Ільєуса. Він був небезпечним противником, і сам Раміро визнавав це. Капітана треба перемогти в провінції, оскільки в місті це може не вдатись. Його батька, Казузіньйо, переможеного Бастосом, в Ільєусі пам'ятали як порядну людину і зразкового адміністратора. Вперше він забрукував вулицю — вона і досі називається вулицею Паралелепіпедів. Розпланував перший майдан, посадив перший сад. Чесний до фанатизму, він залишався вірним Бадаро, витративши все, що мав, на безнадійну боротьбу з Бастосами. Його ім'я ще й дотепер було символом благородства, порядності і самопожертви. А втім, авторитет Капітана залежав не лише від доброї слави його батька — до нього самого населення Ільєуса ставилося з великою симпатією. Уродженець Ільєуса, він довго жив у великих містах, що наклало на його зовнішність відбиток цивілізації, був визнаним оратором і користувався в Ільєусі помітним впливом. Від батька Капітан успадкував пристрасть до пафосу і до героїчних жестів.

— Небезпечна кандидатура… — не міг не визнати Тоніко.

— У нього чимало друзів, і він дуже популярний, — погодився Мелк.

— Все залежить від того, хто буде нашим кандидатом.