Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Порядок складання протоколів про адміністративні правопорушення у галузі земельних відносин визначено главою 19 КУпАП, а також Інструкцією з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 18.05.2004 №147, Методичними рекомендаціями щодо здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення при притягненні до відповідальності порушників земельного законодавства, затвердженими наказом Держземінспекції України від 11.05.2005 №40.
Питання видачі приписів, згаданих у коментованій статті, врегульоване Положенням про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від.09.03.2004 №67.
До частини другої. Після дотримання процедури, передбаченої ч. 1 коментованої статті, інспектор має право ініціювати припинення права постійного користування при неусуненні порушень постійним землекористувачем вимог закону перед "відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування".
Закон не містить ясності щодо того, чи є рішення "відповідного органу" безпосередньою підставою для внесення до державного земельного кадастру даних про припинення відповідного права, чи з метою припинення права слід все-таки звертатися до суду. Перший варіант тлумачення начебто випливає із положення коментованої норми, яка нічого не каже про звернення до суду "відповідного органу", а навпаки, передбачає можливість оскарження до суду рішення "відповідного органу" зацікавленою особою (ч. 3 коментованої статті). З іншого боку, ст. 143 ЗКУ, що встановлює підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, веде мову про те, що право припиняється "у судовому порядку".
П. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 №7 роз'яснено, що припинення права користування земельними ділянками, у т.ч. відповідно до положень коментованої статті, має здійснюватися у судовому порядку, "недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними". Приєднуємося до такого підходу вищої судової інстанції.
Враховуючи судову практику розгляду земельних спорів, потрібно відмежовувати розглянутий вище випадок припинення права землекористування від скасування власного рішення органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. У цьому разі питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому порядку (див. п. 8 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 №7).
До частини третьої. Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування може бути оскаржене на підставах та в порядку, передбаченому КАС України, до адміністративного суду.
Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.
3. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.
До частини першої. Коментовану норму слід розглядати в сукупності із ст. 140 ЗКУ, яка у п. "є" передбачає можливість припинення права власності на земельну ділянку не у всіх випадках, коли суб'єкт (іноземний громадянин або юридична особа, особа без громадянства, спільне підприємство) не може мати її у власності, а лише у випадку невиконання обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 ЗКУ. Отже, диспозиція статті поширюється лише на випадки, передбачені згаданими нормами. Право власності на підставі коментованої статті не може бути припинене у випадках, коли, наприклад, громадянин України, що має у власності земельну ділянку, згодом змінить громадянство тощо.