Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
На наше переконання, так тлумачити ст. 146 не можна. Слід враховувати положення ч. 5 ст. 41 Конституції України (див. коментар до ч. 1).
У спеціальній літературі можна знайти і ще більш вузьке розуміння положень ч. 4 ст. 146 ЗКУ. За таким розумінням, власник має безумовне право відмовитися від викупу земельної ділянки, "за єдиним виключенням: у випадку незгоди власника із запропонованою викупною вартістю питання вирішується в судовому порядку. Оскарження відмови від викупу з будь-яких інших підстав (небажання залишати земельну ділянку і таке інше) не передбачене законом. На наш погляд, таке тлумачення є надто вузьким і не ґрунтується на законі, проте сам факт його наявності свідчить про нечіткість положень ЗКУ, що дозволяє тлумачити його прямо протилежно.
Стосовно співвідношення "грошової" та "експертної" оцінки земельних ділянок див. коментар до ч. 8 ст. 128 ЗКУ. Оскільки ч. З коментованої статті не дає чіткої відповіді на те, чи можуть сторони відступати від оцінки земельної ділянки при укладенні договору про викуп, вважаємо за можливе при вирішенні цього питання звернутися до ч. 4 ст. 350 ЦК України. Згідно із згаданою статтею, сторони не зв'язані оцінкою земельної ділянки, ціна визначається за домовленістю; крім того, власнику може бути надане не лише грошове відшкодування, а й інша земельна ділянка. Ч. 5 згаданої ст. 350 ЦК України передбачає, що викупна ціна включає "збитки, завдані власникові у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі упущена вигода), у повному обсязі".
При визначенні розміру збитків, завданих землевласникам, слід керуватися ст.ст. 156, 157 ЗКУ та ПКМ "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 №284.
Відносини щодо припинення права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно у зв'язку із її викупом врегульовані ст. 351 ЦК України, а особливості викупу пам'яток історії та культури - ст. 352 ЦК України.
Стаття 147. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
1. У разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, можуть бути відчужені (вилучені) з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом.
2. Припинення права власності на земельну ділянку у таких випадках здійснюється за умови повного відшкодування її вартості.
3. Особа, у якої була примусово відчужена земельна ділянка, після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було проведено примусове відчуження, має право вимагати повернення цієї земельної ділянки.
4. У разі неможливості повернення примусово відчуженої земельної ділянки власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.
До частини першої. Згідно із ч. 5 ст. 41 Конституції України, що розвивають положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована ЗУ від 17.07.1997 року), "примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об 'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану." Примусове відчуження у державну власність земельних ділянок в умовах воєнного або надзвичайного стану за термінологією ЦК України (ст. 353) є реквізицією.
У коментованій статті ЗКУ вживає поняття "суспільна необхідність", проте зовсім у несподіваному (на фоні положень Конституції України) розумінні: зі ст. 147 ЗКУ випливає, що суспільна необхідність буде наявна лише у разі запровадження воєнного або надзвичайного стану (щодо правового режиму воєнного та надзвичайного стану див. ст. 64, п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, а також ЗУ "Про правовий режим надзвичайного стану" та "Про правовий режим воєнного стану"). На наше переконання, таке вживання терміну "суспільна необхідність" абсолютно не відповідає його конституційному змісту, який зовсім не пов'язаний із введенням воєнного або надзвичайного стану. За Конституцією України, воєнний чи надзвичайний стан лише дозволяє замість попереднього проводити наступне відшкодування. Крім того, механізму припинення права власності коментована стаття не встановлює, відсилаючи до "порядку, встановленого законом" (ч. 1). Такого порядку на сьогодні не існує, а отже, припинити право власності з підстав, наведених у ст.147 ЗКУ, неможливо.