Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]

— Та ти ж маєш дохід із Дрогеди, Джассі, — розпачливо мовила Меґі, порушуючи дану самій собі обітницю мовчати, щоб там не було. — Ти ніколи не дійдеш до того, що помиратимеш із голоду під парканом. Тому, якщо ти малюватимеш, це добре. Малювання тобі вдається.

Джастина пожвавилася, зацікавившись.

— А скільки я маю на рахунку, мамо?

— Достатньо для того, щоб усе життя не працювати, якщо, звісно, ти цього захочеш.

— Господи, як же це нудно! Я скінчу тим, що безперервно висітиму на телефоні або гратиму в бридж; принаймні саме цим і займаються більшість матерів моїх шкільних подруг. Я збираюся жити в Сіднеї, а не на Дрогеді. Бо Сідней подобається мені набагато більше за нашу ферму. — В її очах блиснув вогник надії. — А чи достатньо я маю грошей, щоб вивести моє ластовиння отим новітнім електричним методом?

— Ще б пак. Звісно, що маєш. Але навіщо тобі це?

— Бо в такому разі можна буде нарешті роздивитися моє обличчя — ось навіщо.

— Здається, хтось мене щойно запевняв, що зовнішність для актриси — не головне?

— Не будьмо про це, мамо, тут і так все зрозуміло — раз і назавжди. Моє ластовиння завдає мені багато неприємностей і болю.

— Ти впевнена, що не хочеш бути художницею?

— Абсолютно впевнена. — Вона зробила маленьке танцювальне па. — Я гратиму в театрі, місіс Вортінґтон![12]

— А як же ж ти примудрилася потрапити до театру «Каллоден»?

— Я пройшла співбесіду.

— І вони тебе прийняли?!

— Ваша віра у власну доньку зворушує, шановна мамо. Ясна річ, вони мене прийняли! Ти ж знаєш, що я найкраща! І одного дня стану надзвичайно знаменитою.

Меґі вилила зелений харчовий барвник у миску з рідкою глазур’ю і заходилася кропити спечені ялинки.

— А це для тебе так важливо, Джастино? Ну, я маю на увазі успіх та славу.

— Аякже. — Вона всипала цукор у миску на масло, але воно розтопилося на рідке — попри те, що звичайну дров’яну плиту замінили газовою, в кухні було дуже жарко. — Моє бажання прославитися тверде, мов криця.

— А заміж ти не хочеш?

Джастина гидливо поморщилася.

— Та ні за що у світі, чорт забирай! Змарнувати своє життя, витираючи сопливі носи та перучи засрані пелюшки?! Низько вклонятися якомусь телепню, котрий і мізинця мого не вартий, хоча щиро вважає себе кращим за мене? Хо-хо-хо! Розсмішила! Хто завгодно, тільки не я!

— Як же ти мене дістала! Звідки ти набралася цих виразів?