Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)

— Чи не занадто сувору участь ви їм приготували? — не стримався Бяклі.

— До чого ж ти тямущий, отроче! — вигукнув лицар. — Клянуся честю, мені не спало це й на думку! Однак ти, певно, маєш рацію…

І лише на коротку, найкоротшу мить затьмарилося його обличчя. Але враз прояснилося, і він знову вибухнув сміхом.

— Але що це ми все про погане та про погане! Досить сумувати! Ви лише уявіть собі, як ці там, нагорі, поспішають у своїх справах і ні сном ні духом не відають, що під їхніми мирними полями і підлогами, варто лише копнути, га-га, причаїлася величезна армія, яка тільки й чекає на сигнал, аби вдарити по них з-під землі, мов тисячі гейзерів! А вони — га-га! — навіть не підозрюють! Та від спогаду про це вони самі порвуть боки з реготу — потім, коли буде вже пізно!

— Не бачу нічого смішного, — спалахнула Джил. — Упевнена, ви станете злосливим тираном та деспотом.

— Та звідки ви взяли? — здивувався лицар, досі сміючись, і поплескав її по голові, якось зовсім не по-доброму. — Може, маленька панночка досвідчена у великій політиці? Вам нема чого лякатися, пані. Коли я стану правити цією країною, то буду у всьому радитися з моєю пані, яка стане моєю королевою. Її слово буде для мене законом навіть тоді, коли моє слово буде законом для людей, яких ми підкоримо.

— Там, звідки я сюди потрапила, — дошкульно зауважила Джил, відчуваючи, що її неприязнь до принца зростає з кожною хвилиною, — чоловіків, якими попихають їхні дружини, не поважають. Їх називають слиньками та нікчемами!

— Коли в панночки з’явиться власний чоловік, вона буде дивитися на речі зовсім інакше, вже я вас запевняю, — сказав лицар, очевидно, вважаючи це дуже кумедним. — Та моя пані — інша справа. Я неабияк радий жити за її вказівкою. Вона вже врятувала мене від тисячі напастей. Жодна мати не дбає стільки про свою дитину, як її королівська величність дбають про мене. Ось, наприклад, при всіх своїх справах і клопотах вона виїжджає зі мною у Білий світ, щоб мої очі звикали до світла сонця. У такому випадку я повинен виїжджати в обладунках і з опущеним заборолом, щоб ніхто не бачив мого обличчя, і я не повинен ні з ким розмовляти. Тому що завдяки своєму чарівному мистецтву вона дізналася, що коли таке станеться, то мені ніколи не позбутися злих чар. Ну, хіба ця пані не гідна всілякого преклоніння!