Я віддав би життя за тебе (збірка)
- Автор: Фицджеральд Фрэнсис Скотт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-12-5082-6
- Переводчик: Олег Король
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Я віддав би життя за тебе (збірка)». Краткое содержание книги:
Оповідання збірки, написані в характерній авторській манері, є тими штрихами, які зображують повну картину сміливої та безкомпромісної історії творчості Френсіса Скотта Фіцджеральда.
Звучали різні пропозиції про те, що робити зі знайденям, але Джордж, побачивши вперше дівчину, яку мав розрекламувати, і сподіваючись на дальші історії й таємниці, згодився з тим, що дитину треба тимчасово приховати від її бездушного батька й передати на догляд старій няньці. Було видно, що Ґрейсі вирішила негайно усиновити хлопчика[64].
Замислившись, Джордж пішов шукати містера Ван-Ґроссі. Гадав, що завтра випаде краща нагода скласти думку про його старшу доньку.
Так і сталося — наступного дня він побачив Ґрейсі в її стихії.
Їй доручили охрестити батькове судно[65]. З усіх усюд зібралися люди, щоб подивитися на це дійство й поаплодувати. Цілком певний, що буде розкішне видовище, Джордж не бачив способу, в який Ґрейсі могла б щось начудити. Та її талант чудити дав себе знати в мить, коли належало розбити пляшку об ніс судна, а відтак воно мало ковзнути вниз по стапелі. Замахнувшись, Ґрейсі підняла пляшку вгору, але, замість кинути, стала вимахувати нею перед натовпом. Тим часом судно рушило, дівчина поспішно замірилася знову, з розмаху жбурнула, не влучила й завертілася, наче акробатка. Однак не знітилась. На якусь мить вона опинилася в обіймах співчутливих глядачів, пробурмотіла «де я?» й прожогом кинулася, метляючи спідницями, навздогін за судном, що швидко сповзало вниз. Коли яхта вже зіслизла у воду, Ґрейсі добігла до кінця стапеля. Не розгубившись, вона догнала яхту лише завдяки відчайдушному стрибку в граційній позі й досягла своєї мети ціною плавного занурення в затоку. Джордж зразу ж пірнув і витягнув Ґрейсі на поверхню. Навіть виринаючи, він укотре думав про одне й те саме: трапилося важке й непевне діло. Його завдання як рекламного агента полягало в тому, щоб показати Ґрейсі зрілою, доброю й довершеною жінкою. Наступного дня в газетах нічого не написали про інцидент, крім іронічних зауважень, але й того було досить, щоб Джордж скрипнув зубами й постановив, що відтепер усе піде інакше.
Багатьох музикантів вважають ексцентричними, розсудив він, і з такого погляду можна було б виправдати будь-яке дивацтво Ґрейсі. Тож рекламний агент вирішив докласти всі свої здібності репетитора, аби лишень вона опанувала якийсь складний музичний твір.
На щастя, музикування було однією з численних чеснот Джорджа, і він завбачливо призначив репетицію за кілька днів перед сподіваним виступом Ґрейсі. Усе це діялося вранці, у вітальні великого дому Ван-Ґроссі. Ґрейсі наважилася скористатися цією оказією й потайки принесла туди дитину, яка досі була під наглядом надійної нянечки. Акомпануючи на піаніно, Джордж пересвідчився, що ця дівчина не без таланту, й зосередився на своїй музичній партії. Ну, а Ґрейсі розривалася між своєю гаданою любов’ю до гри на арфі й цікавістю до маленького хлопчика, що бавився біля неї на підлозі. Той вирішив забратися на похилу боковину арфи, і Ґрейсі, потайки від Джорджа, послужливо нахилила на себе інструмент так, щоб було зручніше це зробити. Репетитор цього не зауважив і далі акомпанував, давав поради та докоряв, не здогадуючись, чому це почалася низка чудернацьких дисонансів. Дедалі дужче сердився, а тим часом хлопчик набирав усе більшої охоти до верхолазтва. Як і Ґрейсі. Відповідно, її дедалі менше цікавила музика. І ось арфа небезпечно перекосилась, аж майже накрила Ґрейсі, й та грала на ній так, як ніхто досі, ризиковано відхилившись назад.
Нарешті Джордж сказав, не відриваючи очей від своєї партитури й гадаючи, що Ґрейсі слухає:
— А тепер спробуємо виконати фінал із грандіозним крещендо арфи та піаніно.
У цю мить дійшло до гучної кульмінації, але зовсім іншої, ніж загадав репетитор. Обернувшись, він побачив арфу, Ґрейсі та дитину, що лежали на підлозі. Підбираючи всіх трьох одне за одним, Джордж безперестанку картав Ґрейсі й дійшов до того, що закинув їй байдужість до серйозної музики. Дівчина ж думала тільки про те, чи не зашкодило хлопчикові падіння. Зрештою Джордж звернувся до неї в різкому тоні, із заклинанням, яке, на його думку, мало б зганьбити кожного, хто старанно вчиться музики:
— Подивіться, що ви зробили з Бахом.
Помацавши вологий підгузок на хлопчику, Ґрейсі відказала:
— Це він зробив, а не я.
Наступного ранку Джордж, повний сумнівів, усе похитував головою, розпочавши гру в гольф учотирьох — з двома сестрами й Діком, відданим Ґейбрієллі. На жаль, його завдання ускладнило те, що в гольфі Ґрейсі тямила не більш, як у хрещенні суден. Рекламний агент задумав зібрати весь гурт докупи й вирішити проблему з дитиною, однак на заваді стояли дві особливі замашки гравців. Ґейбрієлла і Дік провадили інтимну гру удвох і сходили в заглибини з піском, а старша сестра незмінно опинялася в іншій заглибині, далеко позаду, і Джордж мусив гасати між ними, наче зв’язковий між двома траншеями, щоб якось підтримувати єдність учасників гри. Не те що Ґрейсі аж так невправно била ключкою по м’ячі. Річ у тім, що кремезний носій причандалів для гольфу, якого вона найняла, носив у великій сумці — її ж таки знахідці — маленького хлопчика. Ця дитина весь час поглинала увагу Ґрейсі. Наскільки міг зрозуміти Джордж, виголосивши пристрасне й клятвене відречення від Ґрейсі, вона навчала хлопчика рахувати її очки. Тільки завдяки згаданій вище схильності двох юних закоханих усамітнюватися серед дюн йому вдалося-таки зібрати їх усіх докупи й більш-менш розсудливо поговорити про те, які плани на майбутнє дитини можна було б накреслити. Можливо, Джордж і гадав, що не впорається за такого стану справ, та він був упертий і наступного дня застосував усе, що знав про рекламу, здійснюючи свій новий план.
Цього дня Ґрейсі належало здобути головний приз на конкурсі краси — не простому собі, а широко розрекламованому, тож Джордж ґрунтовно продумав усе наперед. Із Нью-Йорка, з усієї Нової Англії приїхали репортери світської хроніки, щоб занотовувати хід подій. Зібралася безліч фотографів. З допомогою Ґейбрієлли Джордж докладно пояснив Ґрейсі, як виконувати роль учасниці. Її конкуренток ретельно добирали по сусідству з-посеред старих дів, колишніх дебютанток у світському товаристві, тож якби Ґрейсі перемогла, ніхто не вважав би такий вибір дуже вже несправедливим. Журі складалось зі спеціально підібраних осіб, але…
Але Джордж знову прорахувався у сподіваннях на Ґрейсі. Одна з учасниць конкурсу попросила прикріпити їй номер на спині, й Ґрейсі люб’язно допомогла суперниці. Ось тільки перевернула цифру — замість шістки вийшла дев’ятка. За кілька хвилин стара нянечка, що виховувала хлопчика-приймака, дозволила йому бавитися з номером Ґрейсі. Сталося так, що дитина перевернула номер — і замість дев’ятки вийшла шістка. Ну, а члени журі попередньо дістали вказівки, що на конкурсі має перемогти конкурсантка під дев’ятим номером.
Отож, щойно закінчився парад красунь перед збудженими фотокамерами, Джордж подав інформаційні повідомлення про тріумф чарівливої міс Ван-Ґроссі, а за кілька хвилин побачив, що кубок здобула дівчина під хибним дев’ятим номером, а не Ґрейсі, якій мав би дістатися цей приз, якби не те, що стали догори ногами цифри на двох дівочих спинах.
Ця історія пішла телеграфом до Нью-Йорка, і тим часом автори газетних колонок світської хроніки встигли дати їй невідповідні заголовки, а в тексті легко натякнути про те, що сталося насправді. Дуже вже ласою видалася така новина колумністам світських пліток, ніяк було її оминути. А Джорджеві вкотре випало задуматися над правом називати самого себе рекламним агентом, адже всі його недавні починання в цьому ділі обернулися невдачами. Однак він ще й досі мав козирі на руках, тож…
64
…негайно усиновити хлопчика… Бернз і Аллен, попри всі намагання, були бездітні й наприкінці 1934 року удочерили Сандру Джин Бернз, народжену в серпні, а у вересні 1935-го усиновили тримісячного Ронні. Мабуть, через це нездійснене бажання мати дітей вони неприхильно поставилися до сценарію, який їм запропонував Фіцджеральд влітку 1934 року, і сприйняли цей текст як особистий випад проти них. Чи знав Фіцджеральд про їхній намір удочерити дитину, перш ніж розвинути цю тему в сценарії?
65
Їй доручили охрестити батькове судно. Урочистий спуск суден на воду — давня традиція. У США, в Бостоні, спустили на воду корабель «Старий Айронсайдз» у жовтні 1797 року й охрестили, розбивши пляшку мадери. На таких урочистостях стали використовувати шампанське у 1890-х роках. Те, що Ґрейсі мала розбити пляшку цього напою, означає кінець терміну чинності Сухого закону.