Понеділок починається в суботу
- Автор: Стругацкий Аркадий Натанович, Стругацкий Борис Натанович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Богдан
- Переводчик: Анатолій Саган
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Понеділок починається в суботу». Краткое содержание книги:
— Це дзеркало, — сказав я машинально.
— Сам знаю, — пробурчав здоровань.
— Поклади умклайдет, — вимагав я.
— Чого ти верещиш, як слабий слон? — сказав хлопець. — Твій він, чи що?
— А може, твій?
— Так, мій!
Тут мене осінило.
— Значить, диван теж ти поцупив?
— Не лізь у чужі справи, — порадив хлопець.
— Віддай диван, — сказав я. — На нього розписка написана.
— Йди до біса! — сказав здоровань, озираючись.
І тут у кімнаті з’явилося ще двоє: худий і товстий, обидва у смугастих піжамах, схожі на в’язнів Сінг-Сінга.
— Корнєєв! — заволав товстий. — То це ви крадете диван?! Яке неподобство!
— Ідіть ви всі… — сказав здоровань.
— Ви грубіян! — закричав товстий. — Вас гнати треба! Я на вас доповідну подам!
— Ну й подавайте, — похмуро сказав Корнєєв. — Займіться улюбленою справою.
— Не смійте розмовляти зі мною таким тоном! Ви хлопчисько! Ви зухвалець! Ви забули тут умклайдет! Молодий чоловік міг постраждати!
— Я вже постраждав, — утрутився я. — Дивана немає, сплю як собака, щоночі розмови… Орел цей смердючий…
Товстий негайно повернувся до мене.
— Нечуване порушення дисципліни, — заявив він. — Ви повинні скаржитись… А вам має бути соромно! — Він знову повернувся до Корнєєва.
Корнєєв похмуро запихав умклайдет за щоку. Худий раптом запитав тихо і погрозливо:
— Ви зняли Тезу, Корнєєв?
Здоровань похмуро осміхнувся.
— Та немає там ніякої Тези, — сказав він. — Чого ви всі бурчите? Не хочете, щоб ми диван крали — дайте нам інший транслятор…
— Ви читали наказ про невилучення предметів із заказника? — грізно поцікавився худий.
Корнєєв запхав руки в кишені та почав дивитися у стелю.
— Вам відома постанова Вченої ради? — поцікавився худий.
— Мені, товаришу Дємін, відомо, що понеділок починається в суботу, — понуро сказав Корнєєв.
— Не переливайте з пустого в порожнє, — сказав худий. — Негайно поверніть диван і не смійте сюди більше повертатися.
— Не поверну я диван, — сказав Корнєєв. — Експеримент закінчимо — повернемо.
Товстий влаштував огидну сцену. «Самоуправство!.. — вищав він. — Хуліганство!..» Гриф знову схвильовано заволав. Корнєєв, не виймаючи рук із кишень, повернувся спиною і ступив крізь стіну. Товстун помчав за ним із лементом: «Ні, ви повернете диван!» Худий сказав мені:
— Це непорозуміння. Ми вживемо заходів, щоб воно не повторилося.
Він кивнув і теж рушив до стіни.
— Зачекайте! — вигукнув я. — Орла! Орла заберіть! Разом із запахом!
Худий, уже наполовину ввійшовши у стіну, обернувся і поманив орла пальцем. Гриф шумно зірвався з печі і втягнувся йому під ніготь. Худий щез. Блакитне світло повільно померкло, стало темно, у вікно знову забарабанив дощ. Я ввімкнув світло і оглянув кімнату. В кімнаті все було як і раніше, тільки на печі зяяли глибою подряпини від кігтів грифа та на стелі дико й безглуздо темніли рубчасті сліди моїх черевиків.
— Прозоре масло, що знаходиться в корові, — з ідіотською глибокодумністю промовило дзеркало, — не сприяє її харчуванню, але воно постачає найкраще харчування, коли оброблене належним способом.
Я вимкнув світло і влігся. На підлозі було твердо, тягло холодом. Перепаде мені завтра від старої, подумав я.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
— Ні, — промовив він у відповідь на наполегливе запитання моїх очей, — я не член клубу, я — привид.
— Гаразд, але це не дає вам права походжати по клубу.