Любов у спадок

Навколо розкотився дружний регіт торговців.

— Так, дівчино! — схвально вигукнула молодиця, яка торгувала поряд вівсяними коржами. — Гостренький язичок у красуні! Маєш, парубче!

Хлопець попри очікування нітрохи не розгубився. Навпаки — клацнув язиком і поклонився перед візком, на якому сиділа Еріка.

— Я й не знав, що до нас завітав сам найсвятіший єпископ у спідниці! Он як знає Святе Письмо! — хлопець зобразив на обличчі переляк. — О ні, напевно, це сама королева! Даруйте, ваша величносте! — блазнював він.

Тепер усі реготали з Еріки. Шотландці взагалі полюбляли подражнити одне одного, це вона знала. Цей народ завжди цінував гарний жарт. Навколо візка миттю зібралася юрба цікавих, яким кортіло послухати, хто переможе в жартівливому змаганні.

У Еріки почала зріти одна думка… Цей нахаба дуже вчасно з'явився! Принаймні, навколо них зібралася купа можливих покупців.

— Приємно мати справу з чемним і шляхетним лицарем, — вона величаво схилила голову, глянула на парубка. — Напевне, твій пишний і неприступний замок неподалік звідси, а сам ти принц, що прибув на бал інкогніто…

— Атож, принц! Городній! Той, що горобців ганяє! — вигукнув хтось у юрбі, і всі радісно загоготіли.

Еріка чудово грала свою роль, зображаючи надуту й поважну особу, так що всі навколо зо сміху аж покотилися.

— Мабуть, я подарую тобі яблуко за твою здогадливість, — милостиво мовила вона. — Розповідатимеш своїм дітям колись, що отримав його з рук самої королеви!

Вона недбало вибрала з купи найбільше гарне яблуко з рожевим боком і простягла юнакові. Юрба вибухнула вітальними вигуками, ніби й справді хлопця нагородила сама її величність.

Молодий шотландець, не відриваючи погляду від Еріки, потягся за яблуком. Вона не встигла відсмикнути руку, й він легко спіймав її. На мить здалося, що вона попалася в сталевий капкан. Шотландець тримав так міцно, що вирватися було неможливо. Її охопило щось схоже на паніку, але зненацька дівчина відчула, що його шорстка й тепла рука стала чомусь надзвичайно ніжною. Начебто величезний звір ласкаво лизнув її язиком… І серце лунко та гаряче вдарилося в груди, ніби важкий церковний дзвін.

Еріка відчула на собі палкий погляд незнайомця, і якоїсь миті їй здалося, що ті бурштинові очі бачать її наскрізь, начебто вона скляна. Кров ударила їй в лице, вона відчайдушно зашарілася й випустила яблуко. Хлопець відпустив її та спритно підхопив його в широку долоню.

— Це й справді королівський дарунок, — сказав він серйозно, і в глибині його світлих очей щось спалахнуло. — Але, може, ми якось удвох розповімо дітям про те, як я його отримав, — тихо, так, що почула тільки дівчина, додав шотландець.