Моральні листи до Луцілія
- Автор: Сенека Луций Анней
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Моральні листи до Луцілія». Краткое содержание книги:
4. Очевидно, маються на увазі персонажі з мімічних сцен.
5. Пор. у Горація (Сатири, І, 1, 114-116):
Так, коли в дзвоні копит, вириваючись із загороди, Мчать колісниці стрімкі, лиш переднього бачить погонич, Тільки його переслідує він, зневажаючи задніх.
Лист XVI
1. В оригіналі fatum (від fari - говорити, ректи); калька в російській «рок». Згідно із стоїчною доктриною світом керує приречення і божество; згідно з епікурейською - випадок (casus).
Лист XVII
1. Ці слова походять, очевидно, з якогось не збереженого твору Ціцерона.
2. Сенека натякає на свій поміркований спосіб життя, що його він провадив попри величезне своє багатство.
Лист XVIII
1. Сатурналії - римське свято на честь Сатурна (починалося 17 грудня і тривало п'ять днів), під час якого дозволялись усілякі вільності, всі вважались рівними на згадку про «золотий вік» на землі.
2. Під час сатурналій звичну тогу змінювали на м'який шовковий одяг, на голову напинали повстяну гостроверху шапку, яку носили вільновідпущеники.
3. Тімон - атенянин часів Пелопоннеської війни; його відлюдкуватість увійшла в прислів'я.
4. Ас - найдрібніпіа римська монета («мідяк»).
5. Тобто як воїни або гладіатори.
6. Харін - архонт (307-308 до н. є.).
7. Вергілій. «Енеїда», VIII, 364-365.
Лист XIX
1. Меценат (70-8 до н. є.) - ДРУГ і дорадник Августа, покровитель гуртка поетів (звідси й загальне значення слова «меценат»), що його очолювали Вергілій, Горацій, Проперцій. Як приватна особа дозволяв собі різні вільності (зокрема, недбалість в одязі); дивував також нетрадиційністю власних поетичних спроб. Виснажений постійною зайнятістю у політичних справах, страждав безсонням та страхом смерті.
2. Номенклатор («той, хто викрикує ім'я») - слуга, котрий підказував своєму господареві, кандидатові на державну посаду, імена виборців, коли той обходив їх, прохаючи підтримки.
Лист XX
1. Сенека знову намагається погодити своє захоплення вбогістю з багатствами, якими він володіє.
Лист XXI
1. Ідоменей з малоазійського міста Лампсака, учень і приятель Епікура, автор незбереженого твору про учнів Сократа.
2. Агріппа (62-12 до н. є.) - близький довірений і найкращий полководець Августа.
3. Вергілій. «Енеїда», IX, 446-449. Йдеться про двох троянських героїв - вірних друзів Ніса й Евріала. Капітолій - головний
із семи римських пагорбів, осередок релігійного життя; «римлян отець» - Август, який виводив свій рід від Енея. 4. Пітокл - улюблений учень Епікура.
Лист XXII
1. Очевидно, ремінісценція знаменитого вислову Гіппократа: «Життя коротке, шлях мистецтва - довгий... догідна мить - швидкоплинна (kairos oxys - occasio properana). Проза Сенеки рясніє асоціаціями медичного характеру.
2. Лектика - ноші, паланкін.
3. Роздуми Сенеки про час та життя часто пов'язані з конкретною реалією - водяним годинником (клепсидрою); пор. далі лист XXIV, 20; див. також прим. 2 до листа XLIX.
Лист XXIII
1. Сенека акцентує на тому, що шлях до справжньої радості (gaudium), джерело якої в самій людині, а не поза нею, нелегкий. Сковорода в цьому ж дусі мовить про «веселіє серця». Мотив радості, але вже в іншому, розважальному, ключі, підхопили ваганти у знаменитій пісні Gaudeamus -- «Радіймо!».
Лист XXIV
1. Підтримувані історичними прикладами заклики до здорового глузду - основний спосіб переконання, що ним послуговується Сенека.
2. Публій Рутілій Руф (близько 158-74 до н. є.) - відомий своєю непідкупністю й чесністю державний діяч, юрист, учень Панеція. Як управитель провінції Азії боровся проти зловживань з боку відкупників. За свою безкомпромісність був засуджений на вигнання, звідки згодом відмовився повернутись.
3. Квінт Цецілій Метелл - переможець у війні з Югуртою (звідси прізвище Нумідійський), консул 109 р. до н.- є. Після прийняття аграрного закону, якого він не схвалював, виїхав на острів Родос на добровільне вигнання. Через два роки, завдяки клопотанням сина, повернувся звідти. Помер у 91 р.
4. Муцій Сцевола - зразок староримської мужності, герой війни римлян з Порсеною, володарем етрусків (VI ст. до н. є.). Прокравшись у ворожий табір, помилково замість Порсени вбив його писаря. Потрапивши до рук ката, сам поклав у вогонь правицю (звідси й прізвище Сцевола - «лівша»). Вражений стійкістю юнака, Порсена відмовився від подальшої війни з Римом.
5. Сціпіон, Квінт Цецілій Метелл Пій - державний діяч, консул 52 р. до н. є. Після поразки помпеянців коло Тапса (Північна Африка) у 46 р. та невдалої спроби втекти кораблем до Іспанії, наклав на себе руки.
6. Сціпіон Африканський Старший (235-183 до н. є.) - консул 205 p., знаний перемогою над Ганнібалом коло Зами (Нумідія) у 202 р. (звідси прізвище Африканський). Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Молодший (185 - 129 до н. є.), усиновлений старшим сином Сціпіона Старшого, здобув перемогу над Карфагеном у Третій Пунічній війні (146 p.).