Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 198. Виконання за цінним папером
1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.
2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.
Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.
(Із змін, від 23.02.2006)
1. Зобов'язаними за цінним папером є емітент (особа, що випустила цінний папір в обіг), а також особи, що індосували цінний папір. їх зобов'язання за цінним папером є солідарним. Якщо один із зобов'язаних виконав обов'язки відповідно до цінного папера, він отримує право регресу до інших зобов'язаних осіб. Якщо можливість примусового виконання зобов'язання за цінним папером втрачена (наприклад, у зв'язку з пропуском встановленого строку оформлення протесту в неплатежі за векселем), власник цінного папера може пред'явити вимогу до особи, яка безпідставно отримала або зберегла майно в зв'язку з припиненням обов'язку виконання за цінним папером.
2. Слід ураховувати, що Закон «Про іпотеку» не встановлює правила про солідарну відповідальність за заставою всіх осіб, які індосували заставну. Але ж немає будь-яких підстав для того, щоб не застосовувати загальне правило ч. 1 ст. 198 ЦК до відносин щодо відповідальності за виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
ГЛАВА 15 НЕМАТЕРІАЛЬНІ БЛАГА
Стаття 199. Результати інтелектуальної, творчої діяльності
1. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.
1. Крім речей та інших видів майна, об'єктами цивільних прав визнаються результати інтелектуальної, творчої діяльності, що отримали назву об'єктів інтелектуальної власності. Щодо цих об’єктів можуть виникати як абсолютні, так і відносні правовідносини.
Стаття 200. Інформація
1. Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
2. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
3. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
1. Інформація визнається об'єктом цивільних прав. Але, на відміну від інших об'єктів (речей, іншого майна, результатів інтелектуальної, творчої діяльності, особистих не- майнових благ), яким присвячені спеціальні книги Цивільного кодексу, відносини з приводу інформації регулюються однією спеціальною статтею. Тому цивільний оборот інформації здійснюється відповідно до спеціальних законів.
2. У ч. 1 ст. 200 ЦК повторюється визначення інформації, що раніше було сформульоване в ст. 1 Закону «Про інформацію» [65]. Такому розумінню інформації відповідає і визначення джерел інформації, що наводиться в ст. 26 названого Закону. Це дещо утруднює, але не виключає захисту прав на інформацію, що не повністю відповідає ст. 1 і 26 Закону «Про інформацію». Зокрема, в силу спеціального правила ст. 30 цього Закону конфіденційна інформація не обов'язково повинна бути документована або публічно оголошена. Вона не обов'язково також повинна містити в собі відомості про події або явища в суспільстві, державі або навколишньому природному середовищі.
3. Стаття 38 Закону «Про інформацію» визнає, що інформація може бути об'єктом права власності, зміст якого складають правомочності володіти, користуватися і розпоряджатися інформацією. Визначається, що інформація може бути об'єктом товарних відносин, що регулюються, зокрема, цивільним законодавством (ст. 39 Закону «Про інформацію»). Суб'єкту права на інформацію надається можливість вимагати усунення будь-яких порушень його права.