Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 192. Гроші (грошові кошти)
1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня.
2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
1. Гривня визнається грошовою одиницею України (ст. 99 Конституції України). З урахуванням цього ст. 192 ЦК установлює, що гривня є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України. Проте твердження, що гривня взагалі не обмежується в обороті на території України, було б не зовсім правильним. Розрахунки між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту повинні здійснюватись в іноземній валюті і тільки через уповноважені банки (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [231]).
2. Із заголовку ст. 192 ЦК випливає, що грошові кошти — це тільки один із видів коштів. Такому розумінню грошових коштів відповідає вживання в актах законодавства терміна «основні та оборотні кошти». Проте у ч. 1.13 ст. 1 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» [164] поняття коштів визначається як гривня або іноземна валюта.
Стаття 193. Валютні цінності
1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення право- чинів з ними встановлюються законом.
1. Види майна, що належать до валютних цінностей, визначаються ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Це — валюта України та іноземна валюта, платіжні документи, цінні папери та інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України або іноземній валюті, а також банківські метали. Банківські метали визначаються як золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монетах, вироблених із дорогоцінних металів (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [231]; п. 13 ст. 1 Закону «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» [120]). Ці ж закони встановлюють особливості вчинення правочинів з валютними цінностями.
ГЛАВА 14 ЦІННІ ПАПЕРИ
Стаття 194. Поняття цінного паперу
1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість переданні прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
(Із змін, від 23.02.2006)
1. У ч. 1 ст. 194 ЦК наводиться визначення цінного папера. Визначення цінних паперів, що наводиться в ч. 1 ст. 3 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [221], за юридичним змістом є тотожним і відрізняється від визначення цінного папера в ч. 1 ст. 194 ЦК тільки редакцією. Однак опрацьовані ці обидва визначення понять вкрай невдало. Досить звернути увагу на те, що в ньому йдеться про право (незрозуміло, хто має його виконувати) і взаємовідносини (тут уже на їх учасників зазначається). Та й визначення цінного папера через більш широке (родове) поняття документа не є бездоганним, хоч воно стало для законодавства звичним (див. ст. 163 ГК; ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Легко помітити, наприклад, що «бездокументарна форма» цінного папера (документа) є нонсенсом. Правда, документ матеріалізується лише в письмовій формі, але може фіксуватись не лише на папері, а й на магнітних чи інших носіях, кіно-, відео- та фотострічці [Юридична енциклопедія, т. 2, с. 276].