Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Рис. 157. Пустинка. Реконструкція будівельного процесу. Автор С. С. Березанська.

Рис. 158. Пустинка. Узагальнена реконструкція зовнішнього вигляду житла, Автор С. С. Березанська.

У житлах поселень Пустинка, Комарів, Зазим’я знайдено уламки печини з відбитками обробленого дерева (дощок, лозин), а також печина з відбитками лозин від зруйнованих вогнищ. При розкопках Пустинки майже в кожному житлі знайдено обпалені глиняні вальки — прототип сучасної цегли. Вальки мали стандартні розміри та круглу або яйцеподібну форму. Глина, з якої вони виготовлялися, містила значну кількість піску або товченого графіту. Такі вальки знайдено і на інших поселеннях Правобережної України. Вальками викладалися підлога, облицьовувалися земляні стіни, з них споруджували вогнища та склепіння купольних печей. У степових районах глину комбінували не лише з деревиною, а й з каменем. Виявлено багато жител, фундамент та нижня частина яких з каменю, а верх глинобитний. Про це останнє свідчать численні знахідки глини з відбитками дерев’яних брусків, жердин. Як матеріал для покриття дахів найчастіше використовували очерет.

Рис. 159. Пустинка. Інтер'єр житла.. Реконструкція С. С. Березанської.

Рис. 160. Пустинка. Узагальнена реконструкція господарчої споруди. Автор С. С. Березанська.

Протягом доби бронзи в Україні існували два типи жител — наземні будови та землянки. За ранньої бронзи поряд із землянками значного розповсюдження набули наземні або трохи заглиблені житла. За середньої бронзи основним типом житла майже на всій території України стають більш чи менш глибокі землянки та напівземлянки і лише в західних районах Дніпровського лівобережжя зберігаються також і наземні житла.

Найбільш давніми за доби бронзи все ж можна вважати наземні житла з дерев’яною каркасною конструкцією стін. Для їхнього обладнання по периметру майбутнього житла вкопувалися стовпи, які потім запліталися лозою. Після цього стіни з одного або двох боків обмазувалися глиною (рис. 157). Траплялися також і наземні житла із стінами з вертикально складених колод, закріплених у рівчаках. І. К. Свєпгаікову вдалося виявити поодинокі житла культур шнурової кераміки, де стіни зроблено з двох рядів тонких жердин, простір між якими забутовано глиною, землею, соломою або травою.

Тоді ж у степу для будівництва жител широко використовувалися камінь, лоза та очерет. На Михайлівському поселенні знайдено прямокутні в плані одно-, дво- або трикамерні наземні житла, цоколь яких до метрової висоти був викладений з каменю. Овальні житла досліджено на поселенні Кам’янка у Східному Криму. Верхня частина стін тут була глинобитною. В окремих випадках камені скріплювалися земляним розчином. У ряді жител знайдено кам’яні «гнізда», які були, напевне, підвалинами стовпів, що підтримували дах. За доби пізньої бронзи в степу житла також були наземними, головним чином прямокутними в плані, але часто доповнювалися напівкруглими абсидами та різноманітними прибудовами.

Можна виділити такі типи жител: наземні кам’яні чи глинобитно-кам’яні (Степове, Кам’янка, Анатоліївка), наземні глинобитні (Сабатинівка, Беліне) та напівземляночні (Тудорово, Чикалівка). При спорудженні кам’яних наземних жител спочатку готувалася будівельна площадка, здійснювалися нівеліровка та розмітка, викопувалися рівчаки для фундаменту. Простежено кілька видів кам’яної кладки. Найпростіша полягала в накладанні пласких каменів один на одного та забутовці щебнем щілин. Друга кладка, напевне, була подібна до способу зведення типових стін у житлах. На приблизно метровій відстані виплітали дві паралельні стіни, простір між якими забутовували глиною, змішаною із землею та дрібними камінцями. Інший вид використовувався для спорудження фундаменту. Він полягав у закопуванні у заздалегідь підготовлені рівчаки двох рядів вертикально поставлених плит та забутовці простору між ними.