Фантастика Всесвіту. Випуск 4
- Автор: Зельцер Дэвид
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 4». Краткое содержание книги:
Араб, який крамарює тут, до нитки оббирає бідолах, місцевих і приїжджих; це безжальний лихвар, приблуда, майже бусурман магометанин. Замість того, щоб стати вірним сином римської церкви, він вступив до східної секти маронітів, не вартої доброго слова, — ще трохи, і перекинеться в мусульманина. Якби він жив у Іспанії, за добрих давніх часів, то не уник би благословенного меча святого Тіаго, Нищителя маврів.
Що ж до негрів-фетишистів на чолі із циніком ковалем, невиправним скалозубом, то вони й досі не покинули своїх підступних спроб спаплюжити чистоту й гідність канонізованих Ватиканом святих, плутаючи їх із сензалійськими демонами і приносячи їм криваві жертви. Ворожбитське кубло міститься в кузні, у домі цього єретика коваля.
Брат Зигмунд Господній Молот намірявся своїми проповідями піднести дух невірних — може, йому вдасться умовити їх зруйнувати нечестивий вівтар, зведений за горном на честь страхітливих африканських чортів, що їх негри, визволені з рабства інтригами й підступами масонів, називають божками і вбирають у пишні шати блаженних. Яке блюзнірство!
Ласуючи наприкінці першого дня апостольських трудів дикунською — зате чудовою! — вечерею з фруктів і дичини, Теун, сповнений жалю й співчуття, побивався над долею грішників, жертв темноти й відсталості, чиї душі, і то цілком справедливо, приречені на геєну огненну. Чого тут найбільше бракує, то це морального кодексу, зводу законів, обов’язкових для всіх, які б утримували цих нещасних людей від неправедних гріховних діянь.
А тепер уявімо собі сеу Карліньйоса Силву; цей мулат раптом вільно заговорив чистою німецькою мовою. Та не тільки це вразило місіонерів — спокійним, люб’язним тоном він став захищати селище та його людність. Здавалося, то з кафедри промовляє веймарський професор. Брат Зигмунд гнівно вп’явся в нього очима: мулат виправдовував цю потолоч, відмітав одне за одним усі обвинувачення. У Великій Пастці, сказав він, люди живуть, нехтуючи прописні істини, вони не зв’язані обмеженнями й тісними рамками усталених звичаїв, вільні від моральних і соціальних передсудів, накинутих зводами законів, байдуже, чи то карний кодекс, чи катехізис. А проте дисциплінованіших людей, ніж у Великій Пастці, попри зловісні й лихі звичаї, не знайти у всьому какаовому околі, в усьому грапіунському краї. І знаєте чому, ваші велебності? Бо тут ніхто ніким не командує, усе робиться за спільною згодою, а не зі страху перед карою. Якби його воля, то він, Карліньйос Силва, ніколи не порушив би цього супокою, цього щасливого життя насельників Великої Пастки, вгодного, на його думку, Богові, істинному Богові.
— З вашого дозволу, велебні отці, я навіть скажу, що це справжній рай для мудреців…
Нараз, відштовхнувши бляшану тарілку, зірвався на ноги брат Зигмунд фон Готтесгаммер, Господній Молот; у піднятій руці він стискав чотки, немов нагай, занесений над грішниками, над оцим мерзенним єретиком. В Ільєусі йому казали, що безбатченко мулат здобув освіту в Німеччині і любить похвалитися докторським званням; цей ворог римської церкви, лютеранин з самого малечку, можливо, ще шкідливіший за негра-макумбейро і куди небезпечніший за мароніта. Втілення світового зла — глашатай ницих ідей французької революції, енциклопедистів, ворогів Господа і монархії, паліїв, метателів бомб у царів і вельмож, зарізяк, ладних знову штрикати ножами серце Ісусове!
Теслярі Лупісиніо, Гвідо й Зиньйо витесали з червоного сандалу великий хрест і поставили його посеред вигону, напроти базарних рундуків на однаковій відстані од річки і галпана. Вийшов він височезний, монументальний і примітний не менше, ніж місток. Тим, хто їхав з верхів’їв річки Кобрас або з такараської станції, одразу стало ясно, що у Великій Пастці побували перші місіонери, принісши і в цю глушину свою проповідь доброчесності та осудження гріха.
Біля хреста стояв великий дощаний поміст, під яким ченці ховали церковне начиння і свої стихарі, в яких вони хрестили, вінчали, відпускали гріхи, правили службу Божу й виголошували казання.
Брат Теун проповідував уранці на подячних молебнях, брат Зигмунд — на вечірній службі. На одностайну думку мешканців Великої Пастки, проповіді голландського ченця не йшли ні в яке порівняння із Зигмундовими. Опасистий, низькорослий брат Теун, який говорив португальською мовою майже без акценту, правив їм про доброту й милосердя Господнє, описував красу й блаженство раю.