Фантастика Всесвіту. Випуск 4
- Автор: Зельцер Дэвид
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 4». Краткое содержание книги:
Обидва ці варіанти сповнені пробілів, суперечностей, прогалин, недоречностей, але все це слід поставити на карб французькій мові, якою спершу розмовляли наші герої, хоча Людмила виявила неабиякий хист до чужих мов: португальські слівця, яких вона набиралася од Вентуриньї, вона напрочуд правильно повторювала в перервах між поцілунками. Очевидно, в тих моторошних розповідях була й частка правди, бо, коли Людмила Григорівна погодилася їхати з Вентуриньєю до Бразилії, граф і полковник вдерся до нього в готельний номер, погрожував йому скандалом і смертю і з кортиком у руці викликав його на дуель.
Вентуриньї можна закинути що завгодно, тільки не боягузтво. З розлюченими чоловіками й коханцями він стикався уже не раз і ніколи не дрейфив. Він підняв руку на царевого родича, забрав у нього кортик і залишив його собі як трофей. Справу залагодили по-джентльменському: за браком карбованців, у хід пішли французькі франки та англійські фунти. В Ріо-де-Жанейро Вентуринья прибув трансатлантичним лайнером «Шаржер Реюні», привізши з багажем Людю і Петра, балалайку і кортик — імператорську Росію.
В кабаре Фадул Абдала мав змогу переконатися, що Фуад Каран недарма так захоплювався Людмилою. Йому навіть пощастило торкнутися своїми неоковирними пальцями білосніжної руки росіянки, бо Вентуринья, помітивши його і впізнавши, по-дружньому кивнув йому головою. Отоді турок і вирішив підійти до столика бакалавра, щоб привітатись і поглянути зблизька на руду красуню, чия поява збурила місто Ітабуну та ільєуське море. За дошкульним зауваженням Фуада, вона віддавала перевагу чорношкірим: ласий шматочок для негра Факела Абдуїна.
У Великій Пастці він зачепив цю тему в розмові з капітаном Натаріо, мовляв, яка несправедливість, що ця росіянка, любителька негрів і мільйонерів, зовсім не цікавиться шинкарями-арабами. Капітан її бачив, коли зустрічав на пристані Вентуринью. На його думку, Вентуринья так і лишився хлопчиськом, яким був понад двадцять років тому, коли Натаріо навчав його стріляти і їздити верхи.
— Це вітрогон, жодної спідниці не пропустить. А на цю росіянку він згайнує чимало арроб какао. Хоч це не означає, що він не ганятиметься й за іншими кралями, адже він невиправний бабій. Власне, він іще не виріс із дитинства.
— Платити за те, щоб стати рогатим…
— Роги від повії, Фадуле, не йдуть у рахунок. То несправжні роги.
Турок хотів посперечатись, але облишив цю тему: капітан ще образиться, бо так уже любить того Вентуринью, наче якого родича. Такого собі нерозумного братика.
Звістка про скорий приїзд місіонерів побігла, як вогонь по бікфордовому шнуру, збурюючи населення Великої Пастки, — новина просто-таки сенсаційна! На обох берегах річки все завирувало.
Наталіна невтомно крутила ручку швацької машинки — її засипали замовленнями на убори для травневих наречених. Була середина травня, місяця перших дощів і Діви Марії, як навчали брати-місіонери. Наречена, гідна надягти фату і флердоранж, виявилася лише одна — Шика, вірна подружка Балбіно. Вона жила у батьківському домі, тоді як інші претендентки на шлюбний вінець були підбічницями, а декотрі вже навіть надбали дітей.
А втім, і за Шику, хай вона й молоденька і живе з батьками, ніхто б не міг поручитися, що вона незаймана. У Великій Пастці, як, до речі, і в усьому грапіунському краї, в дівках ходили довго, а на фазендах жінка могла тягатися з дюжиною чоловіків і вважатися чесною.
Шику де тільки не бачили з Балбіно — і в зарослях біля річки, і на лісових галявинах; якщо вона ще не згубила вінок, то тут одне з двох: або Балбіно — макуха, або сталося чудо. Та хай там як, а сіа Леокадія замовила для небоги шлюбну сукню і розтлумачила доні Наталіні всі тонкощі сержипанської моди.
Інші були не такі вимогливі, їх задовольняли простенькі вбрання — не вінчатися ж у старому. Клейде, ще одна небога сії Леокадії, кузина Шики, була при надії; вона замовила собі голубе плаття, того самого кольору, що і її мотузяні черевики йорданської пастушки, платтячко Непорочної Діви. Підбічниці з великим стажем теж замовили сукні в дони Наталіни або шили їх удома. Абігайл привезла свій шлюбний убір із Такараса, де після повені жила з Бастіаном да Розою. Місіонери збиралися й туди, проте вона захотіла вінчатися у Великій Пастці, разом із своєю сестрою Ізаурою; весілля справлять у домі Зе дос Сантоса і сії Клари. Чимало пар прибуло з фазенд, адже місіонери не щодня з’являються на берегах річки Кобрас.
З не меншим хвилюванням чекали на хрещення і батьки малюків. У Великій Пастці з півдюжини язичників прагнули ввійти у лоно католицької церкви, щоб уникнути чистилища, якщо вони помруть дітьми, і пекла, якщо помруть дорослими. Багато було суперечок і жартів при виборі хрещених батьків і матерів. Зилда через людей попрохала Бернарду вибрати хрещених для Надо, бо коли до них прибудуть місіонери, то хлопчика уведуть у хрест.