Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Засудженим дозволяється в рахунок чергової посилки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потреби в кількості та асортименті, що встановлені для посилок і передач.
8. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі або короткострокові побачення — телефонними розмовами. Зворотній порядок замін законодавством не передбачений.
Заміна побачень повинна оформлюватися письмовою заявою засудженого.
9. Використання у першому реченні ч. 1 ст. 110 КВК України прийменника «до» дає змогу адміністрації виправної колонії встановлювати тривалість побачення, яке надається засудженому, на свій розсуд, що може призводити і до зловживань з боку адміністрації. Між тим, якщо засудженому гарантується право на зустріч з родичами та іншими особами (ч. 1 ст. 107 КВК), то саме засуджений, а не адміністрація виправної колонії, повинен вирішувати скільки часу йому спілкуватися з родичами чи іншими особами в межах того часу, який встановлюється нормами цього Кодексу. У зв’язку з цим, прийменник «до» у ч. 1 ст. 110 КВК України повинен бути виключений, тобто повинно бути чітко встановлено, що засудженим надаються короткострокові побачення тривалістю чотири години, тривалі — три доби.
Вищезазначене стосується і тривалості телефонних розмов засуджених.
Стаття 111. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній
1. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв’язку з такими винятковими особистими обставинами:
смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;
стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї.
2. Заява засудженого про терміновий виїзд у зв’язку з винятковими обставинами має бути розглянута протягом доби.
Дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником колонії з урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування засудженого поза межами колонії зараховується в строк відбування покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами.
3. Порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі колонії у зв’язку з винятковими особистими обставинами, передбаченими частиною першою цієї статті, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
4. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).
1. Короткочасний виїзд за межі дозволяється з колоній таких видів: 1) виховних колоній усім категоріям засуджених; 2) мінімального рівня безпеки з полегшеними і загальними умовами тримання теж всім категоріям засуджених; 3) середнього рівня безпеки тільки засудженим, які тримаються в дільницях соціальної реабілітації.
Короткочасні виїзди за межі дозволяються також особам, вперше засудженим до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості або тяжкі злочини, особам, які залишились у слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування (ч. 3 ст. 89 КВК), за наявності підстав, передбачених у ст. 111 КВК.
2. Частина 1 ст. 111 КВК України передбачає тільки дві виняткові й особисті підстави для таких виїздів: 1) смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; 2) стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї. Перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Близькими родичами у даному випадку вважаються подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки (ч. 1 ст. 110 КВК). Смерть, тяжка хвороба, стихійне лихо повинні бути підтверджені належним чином оформленими або завіреними документами (телеграма, висновок, довідка органів охорони здоров’я, місцевого самоврядування, інших органів державної влади). Такі документи незалежно від шляхів отримання (поштою, нарочним чи ін.) негайно через адміністрацію виправної колонії передаються засудженому.