Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
2. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.
3. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.
4. Кількість і види побачень встановлюються цим Кодексом.
5. Засудженим надається право на чотири телефонних розмови протягом року тривалістю до п’ятнадцяти хвилин кожна під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між перебуваючими в місцях позбавлення волі заборонені.
6. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі або короткострокові побачення — телефонними розмовами.
7. Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. Надання засудженим до позбавлення волі побачень є однією із форм підтримання їх зв’язків із зовнішнім світом, насамперед із сім’єю та родиною.
Частина 1 ст. 110 КВК України встановлює два види побачень для засуджених та їх максимальну тривалість: короткострокові — до чотирьох годин, тривалі — до трьох діб. Мінімальні строки побачень, як і їх порядок надання та проведення, встановлюються пунктами 46—47, 50—51 ПВР УВП. Згідно п. 47 цих Правил тривалість побачень установлюється адміністрацією виправної колонії залежно від пропускної можливості приміщень, в яких вони проводяться. Але в усіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менш як дві години, а тривалі — менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.
2. Усі без обмеження за віком і статтю категорії засуджених мають право одержувати щомісяця одне короткострокове побачення і один раз на три місяці — тривале побачення, за виключенням засуджених до довічного позбавлення волі, які одержують тільки короткострокове побачення один раз на шість місяців (ч. 5 ст. 151 КВК).
Засуджені, які тримаються в дільницях соціальної реабілітації, мають право одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць (ч. 2 ст. 99 КВК).
За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій засуджені можуть отримати додаткове короткострокове або тривале побачення (ч. 1 ст. 130 КВК).
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного строку, можуть без обмеження мати побачення з родичами та іншими особами (ч. 2 ст. 142 КВК).
3. Короткострокові побачення з родичами та іншими особами відбуваються під наглядом представника адміністрації виправної колонії. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації установи, вони не будуть негативно впливати на засудженого. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти, за наявності їх свідоцтв про народження та відповідної довідки органу самоврядування, що підтверджує факт їх проживання однією сім’єю. Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. Адміністрація установи, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням.