Ірка Хортиця приймає виклик

— Пентаграма! — ледь чутно прохрипіла вона. — Доки діють чари… Вона нікого в себе не впустить!

Біля самісінького краю накресленого червоним маркером п’ятикутника бився в прозору стіну Богдан, щосили намагаючись дістатися до комп’ютерного шнура.

— Ось ви де! — у двері просунулася Серьогина фізіономія. Звичне роздратування й невдоволення життям на його обличчі миттю змінилося на неймовірний подив, коли він побачив на підлозі пентаграму, Тетянку, яка принишкла біля комп’ютера й Богдана, котрий щосили бився об невидиму стіну. Але подив майже враз поступився місцем переможній міні — його погляд впав на Ірку, в якої замість зап’ястка тепер була комп’ютерна мишка. — Я знав, що в неї з руками щось не те! А ви кажете, прищик!

— Ти! — прогарчав Богдан, припинивши битися об нездоланні грані пентаграми. — Саме ти мені й потрібен! Де у вас рубильник? Або щиток? Ну що-небудь — електрику в цій кімнаті вирубити! Скоріше, а то дівчатка можуть зовсім загинути!

Серьога глянув на Богдана, на дівчаток, а потім на його губах розквітла глузлива посмішка:

— Зовсім-зовсім? Ой як цікаво! — мовив він і розслаблено прихилився до одвірка. — От тільки я не зрозумію, чого б це їм гинути. Може, ти перебільшуєш, га, хлопчику? Я через твої дитячі іграшки світло відключу, а в нас це не схвалюють… Навіщо мені неприємності?

— Так, чого ти хочеш? — крізь стиснуті зуби буркнув Богдан, поглядаючи на знесилених дівчаток. Тетянка, здається, вже взагалі знепритомніла. Ірка ще намагалася боротись, але комп’ютер, що набирав обертів, не звертав на її зусилля жодної уваги.

— Ну-у… — повільно сказав Серьога. — Для початку хай вона, — він показав на Ірку, — визнає, що мене подрала, скалічила й узагалі хотіла вбити! Привселюдно! Свідків я зараз приведу…

Богдан зрозумів, що це кінець! Доки Серьога буде бігати за своїми свідками, чортова машина (Богдан ніколи не довіряв комп’ютерам!) зробить з дівчатками щось страшне! Залишався останній, екстренний спосіб! Не хоче Серьога важіль повернути — от і добре! Зрештою, мало хто може встояти проти гарного клинка! Богдан висмикнув з-за пояса дволезовий кинджал.

Подвійний клинок холодно зблиснув у Серьоги перед очима. Хлопець хрокнув, неначе вдавився. А хлопчисько з кинджалом круто розвернувся на каблуках. Стрибнув до стіни… Відточене до немислимої гостроти лезо з хрускотом увійшло в гіпсокартон і наскрізь прошило перегородку біля розетки. Немов божевільний, Богдан накинувся на стіну. Він рубав її як одержимий, ще й ще. Аж доки не побачив вузол сплетених електродротів.

— Ай!!! — коротко скрикнув хлопчак і з розмаху рубонув кабель.

Зі стіни вихопився яскравий феєрверк іскор! Ударом струму Богдана відкинуло на підлогу, а кинджал відлетів убік.

Зображення на екрані монітора неначе сплющилось, стиснуте пітьмою, і зникло. Тихе гудіння стихло. Комп’ютер згас. Із сусідніх офісів залунали обурено-розчаровані крики співробітників і надривний писк джерел безперебійного живлення.