Покора

Наступного дня я, хоч і не мав занять, прийшов на факультет і набрав номер Ламперера. За моїми розрахунками, десь у цей час він мав виходити з аудиторії; і справді, він узяв слухавку. Я запросив вийти; він, зневаживши найближчими до факультету ресторанами, запропонував зустрітись у ресторані «Дельма» на площі Контрескарп.

Піднімаючись вулицею Муфтар[13], я знов і знов обмірковував почуте від чоловіка Марі-Франсуаз: цікаво, чи мій молодший колега знає більше, ніж той дозволив собі розповісти мені? Чи він досі активно задіяний в русі?

Ресторан «Дельма» цілком відповідав смакам Ламперера: клубні шкіряні крісла, темний паркет, червоні штори. Він нізащо не пішов би до ресторану навпроти – «Контрескарп» – з величезною несправжньою бібліотекою; Ламперер мав вишуканий смак. Він замовив келих шампанського, я обмежився пивом «Леф», і раптом у мені щось зламалося, я відчув, як обридли мені слабкість і поміркованість, – тож я кинувся в атаку, навіть не дочекавшись повернення офіціанта з замовленням.

– Політична ситуація дуже нестабільна… Скажіть чесно, що на моєму місці робили б ви?

Він привітав мою щирість усмішкою, проте відповів рівним голосом:

– Перш за все, змінив би банківський рахунок.

– Рахунок?! Чому?..

Раптом я збагнув, що майже кричу, – певно, я був дуже наляканий і навіть не усвідомлював цього. Офіціант повернувся з напоями. Ламперер трохи помовчав і повів далі:

– Бо навряд чи ті зміни, яких зазнає Соціалістична партія, сподобаються її виборцям…

І тієї миті я зрозумів, що він знав, адже досі був членом руху, можливо, навіть відігравав у ньому не останню роль. Усі ці таємниці давно вже були відомі Ламперерові – певно, саме він вирішив не оприлюднювати їх.

– У таких обставинах, – майже ніжно продовжував він, – перемога Національного фронту в другому турі стає цілком вірогідною. А НФ буде змушений – просто вимушений, адже весь час роздавав обіцянки електорату, серед якого чимало прибічників суверенності Франції – вивести країну з Євросоюзу та відмовитися від євро. У довготерміновій перспективі на французьку економіку чекало б значне покращення, проте спершу довелося б зазнати відчутних фінансових конвульсій; і я не впевнений, що всі французькі банки – навіть найповажніші – встояли б. Тому я вам раджу відкрити рахунок в іноземному банку – краще британському, скажімо, Barclays або HSBC.

– І… це всі ваші поради?

– Гей, хіба цього мало? Хіба що… у вас є маєтність десь у провінції, де ви могли б заховатися на певний час?

– Ні, немає.

– Тоді рушайте негайно! Знайдіть малопомітний готельчик у якомусь селі. Ви мешкаєте у Чайнатауні, правильно? Навряд чи в цьому кварталі будуть пограбування та серйозні сутички; і все ж на вашому місці я поїхав би геть. Візьміть відпустку, виграйте час, поки ситуація не проясниться.