Носороги
- Автор: Йонеско Ежен
- Год: 1993
- Язык: украинский
- ISBN: 5-7715-0394-0
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Носороги». Краткое содержание книги:
Ботар (до Дудара та пана Папільйона). Я борюсь із невіглаством, де б воно не було!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже, покваптеся.
Ботар.… І в палацах, і в хижах!
Дезі (до Беранже). Швиденько розпишіться в книзі приходу!
Беранже. Ох! Дякую! Начальник уже є?
Дезі (до Беранже, приставивши палець до губів). Тс! Так, він тут.
Беранже. Вже? Так рано? (Квапиться, щоб розписатись у книзі приходу).
Ботар (веде далі). Байдуже де! Навіть у видавництвах.
Пан Папільйон (до Ботара). Пане Ботар, я вважаю, що…
Беранже (розписуючись, до Дезі). Проте ще ж нема десяти хвилин на десяту…
Пан Папільйон (до Ботара). Я вважаю, що ви вийшли за межі ввічливості.
Дудар (до пана Папільйона). Пане, і я так думаю.
Пан Папільйон (до Ботара). Чи ви хочете сказати, що мій співробітник і ваш колега пан Дудар, ліценціат права, бездоганний службовець — невіглас?
Ботар. Я аж такого й не казав, хоча всі оті факультети, університет не варті середньої школи.
Пан Папільйон(до Дезі). Ну, де там книга приходу?
Дезі (до пана Папільйона). Ось вона, пане. (Простягає йому).
Пан Папільйон (до Беранже). Диви, ось і пан Беранже!
Ботар (до Дудара). Випускникам університету бракує ясних ідей, спостережливого розуму, практичних знань…
Дудар (до Ботара). Та що ви!
Беранже (до пана Папільйона).Добридень, пане Папільйон. (Поза спиною начальника, обходячи групу з трьох осіб, іде до вішалки, бере свою робочу блузу (або старий піджак) і на її місце вішає свій новий піджак. І саме тепер, коло вішалки, знімаючи одного піджака, вдягаючи другого, потім ідучи до робочого столу і витягуючи з шухляди нарукавники з чорного люстрину та ще щось, вітається). Добридень, пане Папільйон. Перепрошую, я мало не спізнився. Добридень, Дударе. Добридень, пане Ботар.
Пан Папільйон. Скажіть, Беранже, а ви теж бачили носорога?
Ботар (до Дудара). Випускники університету мають абстрактні знання і нічого не тямлять у житті.
Дудар (до Ботара). Дурниці!
Беранже (і далі щось порядкує, готуючись до роботи, надмірно кваплячись, ніби щоб виправдати своє запізнення; до пана Папільйона, природним тоном). Авжеж,звичайно, я бачив його.
Ботар (відвертаючись). Пхе!
Дезі. О! Бачте, я ж не вигадувала.
Ботар (іронічно). Хо! Пан Беранже каже це з галантності, бо ж він джигун, хоч і не скидається на такого.
Дудар. То це з галантності кажуть, що бачили носорога?
Ботар. Авжеж. Коли це для того, щоб потвердити слова панни Дезі. З панною Дезі галантні всі, і це зрозуміло.