Наказано вижити
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #9
- Год: 1986
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Наказано вижити». Краткое содержание книги:
Дія роману, побудованого на документальній основі, відбувається напередодні краху гітлерівського рейху, коли реакціонери з ОСС (нинішнє ЦРУ) намагалися заключити сепаратну угоду з нацистськими ватажками.
Головний герой книги Максим Максимович Ісаєв — Штірліц, дзержинець-інтернаціоналіст, в найтяжчих умовах героїчно виконує свій обов'язок перед Батьківщиною.
Трумен, як підтверджує моє джерело, близький до Капітолію, слухав Гувера мовчки, певних відповідей не давав, відбувався жартами, проте всі імена записував на окремих аркушиках паперу.
Взагалі замислитися було над чим: Донован дозволив Гольдбергу запросити у «Відділ» кількох учасників «батальйону Лінкольна», які воювали в Іспанії пліч-о-пліч з російськими комуністами проти військ генералісимуса Франко і льотчиків рейхсмаршала Герінга; більше того, він узяв на роботу тих профспілкових діячів, які раніше активно виступали проти монополій і підтримували страйкарів.
Але Донован посміювався:
— Я уявляю, що буде з Гувером, коли він дізнається, що я запросив в управління «досліджень, розвідки й аналізу» колишнього німецького комуніста Герберта Маркузе. Гувер уміє ловити гангстерів та шпигунів у Штатах, але він нічого не розуміє в міжнародних справах: я не можу працювати з підпільними профспілками в окупованих країнах без допомоги радикалів; ніхто так точно не визначить ситуацію в рейху Гітлера, як Маркузе; настане час, і ми розберемося з нашими лівими, але це буде після того, як вони зроблять усе для перемоги над нацистами і зміцнення наших позицій у Європі, коли там утвориться вакуум.
І все-таки Донована викликали в Капітолій на розмову — звичайно, з «подачі» Гувера. Так само посміюючись, він сказав:
— Якщо ми хочемо мати організацію, котра складається з кристальних — з нашого погляду — людей, яких міряє своєю міркою Гувер, тоді вийде мертвонароджене дитя, бо працюють люди, а не анкети; дайте моїм співробітникам шанс на риск запрошувати в апарат того, кого вони вважають за потрібне. Візьміть до уваги, що відділ контррозвідки ВСС очолює такий відомий усім вам юрист, як Джеймс Мерфі, — він завжди захищав інтереси наших концернів, саме тому й налагодив чудові стосунки з профспілками, особливо лівими, щоб знати про все, що відбувається в стані противника.
Донован говорив це в ті дні, коли перші бюлетені ВСС почали надходити в Білий дім. Готували їх молоді співробітники ВСС Артур Шлесінджер[8], Леонард Мікер[9] і Рей Клайн[10]; інформація була цікава, об'єктивна; від Донована відчепилися, він тільки цього й добивався; руки розв'язані; почали перекидати агентуру в Лондон, Африку, Китай, Індію; пішла справжня робота про запас…
Потім Донован створив МО — відділ моральних операцій, тобто штаб психологічної війни, де писали сценарії радіограм на Німеччину, Італію, Японію; там же випускали листівки для руху Опору в Європі, розробляли кістяки газет для підпілля, підшукували майбутніх редакторів, коментаторів, провідних репортерів, тобто налагоджувався зв'язок з європейською інтелігенцією.
Оскільки у відділ МО треба було залучати людей лівих переконань (бо праві у глибині душі завжди щиро симпатизували фашизмові), Донован, уміло балансуючи, створив СІ — особливий відділ секретної розвідки і СО — відділ спеціальних операцій. Він організував роботу цих ключових відділів таким чином, щоб лівий філософ Герберт Маркузе завжди передавав свій аналіз шефу, а ним був або мільярдер Джуніус Морган, або ж його рідний брат Генрі, або мільярдер Вандербільдт, або ж мільярдер Дюпон, відомі своїми правими, різко антиросійськими настроями.
Всі зв'язки з підпіллям у Греції й Югославії контролював віце-президент Бостонського банку. Найбільша в США рекламна фірма «Вальтер Томпсон едвертайзінг едженсі» висунула свою людину на пост голови планового відділу ВСС; цьому ж агентству Донован віддав пости резидента відділу моральних операцій у Лондоні, начальника групи ВСС у Каїрі і керівника бюро «чорної пропаганди» в Касабланці. «Стандарт ойл» вимагала собі резидентури ВСС в Іспанії і Швейцарії, щоб звідти налагодити зв'язок з підпіллям у Бухаресті й організувати там свою мережу для спостереження за нафтовими родовищами в Румунії[11].
«Парамоунт Пікчерз», одна з найбільших кінокомпаній США, зажадала собі місця в резидентурах ВСС у Швеції, бо саме через цю нейтральну країну — з чудовими зв'язками в Європі — можна буде про запас завоювати величезний ринок для збуту своєї продукції.
Банківська група «Гольдман і Закс» внесла на рахунок ВСС два мільйони доларів для допомоги Доновану в його роботі по створенню підпільних груп у Північній Африці: до війни ці банкіри мали там серйозні інтереси; за майбутнє треба платити — внесли наперед.
Банківська група Меллона вимагала для членів свого клану ключові пости в резидентурах ВСС у Люксембурзі, Мадріді, Женеві; було складено угоду: після того як союзники звільнять Париж, пост голови філіалу ВСС у Франції також віддадуть клану Меллонів. Аліса, сестра Пола Меллона, найбагатша жінка в світі, вийшла заміж за Дейвіда Брюса, сина сенатора, мільйонера, який був членом штабу ВСС і начальником резидентури в Лондоні, — ключовий пост американської розвідки.[12]
8
Артур Шлесінджер — один з провідних політиків США.
9
Леонард Мікер — радник Держдепартаменту; до 1969 року — посол США в Румунії.
10
Рей Клайн — представник ЦРУ у Лондоні до 1953 року, на Тайвані — до 1962 року, потім заступник директора ЦРУ, згодом перейшов в Держдепартамент, де був, починаючи з 1969 року, начальником розвідки.
11
Саме «Стандарт ойл» не пошкодувала грошей на зброю, подарунки й літаки, щоб одразу ж після перевороту в Румунії, 30 серпня 1944 р., коли король Міхай дав відставку маршалові Антонеску і оголосив війну Гітлеру, — поки Червона Армія ще не встигла ввійти в Бухарест, ламаючи німецький опір, — послати туди спеціальну місію ВСС на чолі з Расселом Дорром, компаньйоном Донована по його уолл-стрітській адвокатській конторі. Бригада ВСС вилетіла до Бухареста з Каїра й зуміла викрасти архіви румунської, німецької розвідок та секретні наукові матеріали, пов'язані з дослідженням перспектив розвитку нафтодобувної промисловості країни.
12
Єдиний, хто з найбагатших сімей Америки не ввійшов до ВСС, так це люди Рокфеллера; відтоді Нелсон і «дикий Білл» не розмовляли і на прийомах один з одним демонстративно не віталися.
А втім, Рокфеллер створив свою розвідку, організувавши «Офіс по координації внутрішньоамериканських справ». Грошей не шкодував, тому його «координатори» поступово провели до ВСС його людей, але глибоко законспірованих.