Сімнадцять спалахів весни
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #8
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Сімнадцять спалахів весни». Краткое содержание книги:
«…В Англії епідемія грипу, — записував Геббельс. — Навіть король захворів. Добре, якби ця емідемія стала фатальною для Англії, але це вже занадто чудово, щоб бути правдою.
2 березня 1943 року. Я не зможу відпочивати доти, поки всіх євреїв не виженуть із Берліна. Після розмови зі Шпеєром в Оберзальцберзі поїхав до Герінга. У нього в підвалі 25000 пляшок шампанського, в цього націонал-соціаліста! Він був одягнений у туніку, від яскравості якої в мене почалася ідіосинкразія. Але нічого не вдієш, треба його приймати таким, яким він є».
Штірліц згадав, як Гіммлер те ж саме, слово в слово, сказав про Геббельса. Це було в сорок другому році. Геббельс жив тоді на дачі, але не з родиною у великому будинку, а в маленькому скромному котеджику, побудованому «для роботи». Котедж стояв біля озера, і огорожу можна було обійти очеретом — води там було по щиколотки, та й пост охорони СС був трохи далі, збоку. Туди до нього приїздили актриси: вони їхали електричкою і йшли пішки лісом. Геббельс вважав надмірною розкішшю, негідною націонал-соціаліста, возити до себе жінок на машині. Він сам проводив їх через очерет, а потім, на світанні, поки СС спало, виводив їх. Гіммлер, звичайно ж, дізнався про це. Отоді він і сказав: «Доведеться приймати його таким, яким він є…»
(В цьому ж котеджі Геббельс завізував указ, який йому надіслали з канцелярії Герінга, що зобов'язував берлінське гестапо знищити в триденний строк шістдесят тисяч євреїв, котрі працювали в промисловості; саме тут він написав листа Адольфу Розенбергу, пропонуючи знищити три мільйони чехів, замість півтора мільйона, як було заплановано; саме тут він підготував план пропагандистської кампанії про знищення Ленінграда…)
«Герінг казав мені, — писав далі Геббельс у своїх щоденниках, — про те, що Африка нам не потрібна. «Нам треба думати про силу англо-американців. Ми втратимо Африку так чи інакше». Він послав туди свого заступника по люфтвафе фельдмаршала Альберта Кессельрінга. Знов і знов він запитував мене, звідки більшовики беруть резерви солдат і зброї. Дивувався, як це британська плутократія може співробітничати з більшовиками, особливо його вразило привітання Черчілля на двадцятип'ятиріччя Червоної Армії. Дуже добре говорив про антибільшовицьку пропаганду. Йому сподобались всі подальші плани в цій галузі. Він, правда, апатичний. Треба його підбадьорити. Керівництво без нього неможливе.
Герінг каже: «Наші поразки на сході сволоцюги генерали пояснюють суворою російською зимою, але ж це брехня! Паулюс— герой?! Та він же скоро виступатиме по Московському радіо! Навіщо ми брешемо народові, що він загинув як герой? Фюрер не відпочивав три роки. Він живе, як спартанець, сидячи в бункері, він зовсім не буває на повітрі. Три роки війни страшніші для нього, ніж п'ятдесят звичайних літ. Але він не хоче мене слухати. Фюрера треба звільнити від командування армією. Як завжди в час кризи в партії, його найближчі соратники повинні об'єднатися навколо нього і врятувати!»
Герінг не тішить себе ілюзіями, що буде з нами, коли ми програємо війну; одне лише єврейське питання чого варте!
«Війна кінчиться політичним крахом», — я погодився з ним.
Тут я йому й запропонував замість «комітету трьох» створити раду у справах оборони рейху на чолі з людиною, яка допомагала фюрерові в революції. Герінг був приголомшений, він довго вагався, але потім дав принципову згоду. Герінг хоче перемогти Гіммлера. Я переміг Функа і Лея. Шпеєр взагалі моя людина. Герінг вирішив їхати в Берлін зразу ж після польоту до Італії. Там він зустрінеться з нами. Шпеєр перед цим розмовлятиме з фюрером. Я також. Питання про призначення вирішимо пізніше.
9 березня 1943 року. Прилетів до Вінниці. Зустрів Шпеєра. Той сказав, що фюрер почуває себе добре, але дуже злий на Герінга через те, що бомблять Німеччину. Мене прийняв фюрер, і я був щасливий, що провів з ним цілий день. Докладно доповів йому про нальоти на Берлін. Він слухав мене уважно і дуже лаяв Герінга. Говорячи про Герінга, він згадав і про генералів. Він сказав, що не вірить жодному з них, лише тому командує армією.
12 березня 1943 року. Я наказав надрукувати в нашій пресі англійські вимоги репарацій до німецького народу на випадок нашої поразки. Це приголомшує німців. Дві години лаявся з Ріббентропом, який вимагає вважати Францію суверенною країною і не поширювати на неї пропаганди партії. Слава богу, Герінг став частіше з'являтися на люди. Його авторитет треба зміцнювати.