Життя, Всесвіт і все суще
- Автор: Адамс Дуглас Ноэль
- Серия: Путівник по Галактиці для космотуристів #3
- Язык: украинский
- Переводчик: Іван Яндола
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Життя, Всесвіт і все суще». Краткое содержание книги:
Проте, на жаль, коли ось-ось мали отримати довгожданий результат, Землю знищили кораблі вогонів, космічного племені, які розчищали шлях для прокладення гіперпросторової магістралі. Врятувалися тільки двоє землян. Артура Дента в останню мить урятував від загибелі його приятель Форд Префект, який, хоч і жив у англійському містечку Гілдфорд, але насправді був вихідцем з дальньої околиці Галактики. Завдяки суперздібностям Префекта їх підбирає космічний корабель «Золоте серце», в якому мандрує колишній президент Галактики Зафод Біблброкс разом із своєю супутницею, колишньою землянкою Трилліан. їм прислужує робот Марвін, меланхолік, що перебуває у стані хронічної депресії. Зазнавши багатьох карколомних пригод і побувавши в усіх кінцях Галактики, Артур Дент на машині часу попадає на Землю за два мільйони років до того, як вона буде знищена вогонами…
— …людей, створінь, ваших побратимів по розуму…
Зазвучала музика — і знову ж то була велетенська музика, велетенські акорди. А за тим чоловіком із колосальних завіїв імли стали поступово вимальовуватися три високі стовпи.
— …Які перестраждали, пережили, а більшості пережити не вдалося. Замисліться над цим, друзі мої. І нумо не забувати — за хвилю я підкажу вам, в який спосіб назавжди зберегти пам'ять, — що до Кріккітських воєн Галактика була мов ясочка, Галактика купалася в щасті!
У цьому місці музика стала божеволіти від своєї колосальності.
— Щаслива Галактика, друзі мої, а символом її є Троїста Хвіртка! Тепер три стовпи виступили у всій своїй красі. Ті три стовпи вінчали дві
поперечки. Для вивихнутого мозку Артура та композиція виглядала до опупіння знайомою.
— Три стовпи, — гримів той чоловік. — Крицевий стовп репрезентує Силу та Могутність Галактики!
Снопи світла шалено затанцювали по всій довжині лівого стовпа, справді зробленого з криці чи з чогось дуже подібного. Музика слалася низами й злітала у височінь верхами.
— Плексигласовий стовп, — оголошував чоловік, — репрезентує могутність Науки та Розуму Галактики!
З правого боку інші снопи ліхтарів пускали вгору та вниз по колоні дивовижних зайчиків, які всередині прозорого стовпа створювали хитромудре світлове мереживо, а в шлунку Артура Дента — раптове непереборне бажання з'їсти морозива.
— І нарешті,— продовжував громовий голос. — Дерев'яний стовп репрезентує… — і тут від наміру розчуленості аж захрипів йому голос, — могутність Природи та Духовності!
Світло вихопило центральний стовп. Музика бравурно шугонула вгору в світ невимовного блаженства небесного царства.
— На них тримаються, — розкочувався голос, наближаючись до апогею, — Золота Поперечка Процвітання та Срібна Поперечка Миру!
Тепер уся споруда була залита сліпучим сяєвом, на щастя, музика давно вже щезла за виднокраєм сприйняття. Наверху трьох стовпів діамантово виблискували дві поперечки і сліпили очі своїм розкошем. Здавалося, що згори на них примостилися чи то дівчатка, чи то янголи. Та зазвичай на янголах одягу набагато більше.
Раптом у зображуваному космосі запала глуха тиша, світло потьмяніло.
— Немає жодної планети, — нагнітав професійно поставлений голос чоловіка, — жодного цивілізованого світу в Галактиці, який би навіть сьогодні не шанував цього символу. Навіть у примітивних племен він зберігається у родовій пам'яті. Ось те, що зруйнували орди Кріккіту, і це те, що тримає їхній світ в ув'язненні і буде тримати їх у тій хурдизі до кінця вічності!
І хвацьким жестом чоловік витягнув на долоні модель Троїстої Хвіртки. Страшенно важко було окреслити мірило в цьому екстраординарному спектаклі, та модель виглядала так, ніби вона була заввишки зо три фути.
— Певна річ, ключ — не справжній. Як усім відомо, той був знищений, його вижбурнули у вічно кружляючі вихрові потоки космічно-часового континууму, і він втрачений назавжди. Це чудове відтворення, зроблене руками народних умільців. Користуючись таємницями старожитних майстрів, вони з любов'ю зібрали цей сувенір, який стане окрасою вашої оселі і буде як данина Галактиці, і нагадуватиме вам про тих, хто поліг за нашу Галактику, — на вівтар якої вони склали свої голови…
В цю хвилю знову мимо проплив Слартібартфаст.
— Намацав, — сказав він. — Зараз вимкнемо це чортовиння. Тільки, дивіться ж, йому не кивайте.
— А зараз давайте схилимо наші голови на знак оплати, — промовив співучо голос, а потім пробуркотів те саме знову, набагато швидше і в зворотному порядку.
Світло загорілося і погасло, стовпи зникли, чоловік поточився і розчинився в порожнечі, а Всесвіт спритно склався навколо них у знайомі обриси.
— Второпали суть? — спитав Слартібартфаст.
— Я ошелешений, — мовив Артур, — і спантеличений.
— Я задрімав, — сказав Форд, який якраз у цю хвилю став видимий. — Я що-небудь проґавив?
Вони й незчулися, як знову, погойдуючись, стояли на самому краю жахливо високої скелі. Вітер шмагав їхні обличчя і нісся далі через усю затоку, на якій залишки одного із найбільших та найпотужніших космічних бойових флотів, що будь-коли збиралися в історії Галактики, поспішно перетворювалися з попелу в свій первинний стан. Небо було похмуро-рожевим і, дивно міняючись, темнішало до синього, а вище — аж до чорного. З нього бухав дим, огортаючи все навколо з надзвичайною швидкістю.