Необхідні речі
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171290396
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Необхідні речі». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)
Лестер Претт зазвичай виходив зі школи Касл-Рока в компанії кількох друзів. Вони всі їхали в «Маркет Гемпгіллів» купити содової, тоді до когось у будинок чи на квартиру, щоб там кілька годин співати церковні гімни, грати в ігри чи просто точити ляси. Сьогодні, проте, Лестер вийшов зі школи на самоті з рюкзаком за спиною (він зневажав традиційні вчительські портфелі) та опущеною головою. Якби Алан бачив, як Лестер повільно бреде по шкільному газону в бік учительської стоянки, його би вразила схожість між цим чоловіком і Браяном Раском.
Того дня Лестер тричі намагався вийти на зв’язок із Саллі, щоб дізнатися, чому, заради Гошемської землі, вона така розлючена. Останній раз припав на його ланч під час п’ятої перерви. Він знав, що вона в середній школі, але найближче, наскільки йому вдалося підібратися, це зворотний дзвінок від Мони Лолесс, яка навчала математики шості й сьомі класи та дружила з Саллі.
– Вона не може підійти до телефона, – сказала йому Мона, демонструючи все можливе тепло морозильника, набитого фруктовим льодом.
– Чому? – запитав він, ледь не заскавулівши. – Ну, Моно, скажи чому?
– Не знаю. – Її тон переріс із фруктового льоду в морозильнику до мовленнєвого еквівалента рідкого азоту. – Знаю тільки, що вона ночувала в Айрін Лутдженс, має такий вигляд, ніби всю ніч проплакала, і каже, що не хоче з тобою розмовляти.
«І це все твоя провина, – повідомляв морозний тон Мони. – Я це знаю, бо ти чоловік, а всі чоловіки – гівна кавалки, і ти просто черговий приклад, що підтверджує загальне правило».
– Та я взагалі не маю поняття, про що це! – крикнув Лестер. – Передаси їй хоч це? Скажи їй, що я не знаю, чому вона на мене зла! Скажи їй, що б це не було, тут якась плутанина, бо я не розумію!
Запанувала довга пауза. Коли Мона знов озвалась, її голос трішки потеплішав. Не особливо, але набагато краще, ніж рідкий азот.
– Добре, Лестере. Передам.
Тепер він підняв голову, трохи сподіваючись побачити Саллі на пасажирському кріслі «мустанга», готову цілуватися й миритися, проте авто було порожнє. Поблизу був лише придуркуватий Слопі Додд, що клеїв дурня на своєму скейтборді.
Ззаду до Лестера підійшов Стів Едвардс і поплескав його по плечі.
– Лесе, чувак! Не хочеш зайти до мене на кока-колу? Кілька хлопців казали, що прийдуть. Треба обговорити ці жахливі католицькі нападки. Великі збори сьогодні в церкві, не забудь, і, коли дійде до вирішення того, що робити, було б добре, якби ми, молодь, представили якийсь об’єднаний фронт. Я вже говорив про це Донові Гемпгіллу, і він дав добро, сказав, що це було б непогано.
Він дивився на Лестера так, ніби очікував, що той погладить його по голові.
– Сьогодні не можу, Стіве. Мабуть, іншим разом.
– Та ну, Лесе, ти що, не розумієш? Іншого разу може не бути! Папські хлопці вже не просто дурницями займаються!
– Я не зможу прийти, – відповів Лес.
«І якщо тобі вистачає розуму, – додало його обличчя, – краще припини на мене тиснути».
– Ну, але… чому?
«Тому що я маю дізнатися, якого чорта я зробив, що моя дівчина така зла, – подумав Лестер. – І я дізнаюся, навіть якщо правду доведеться з неї витрусити».
Уголос він сказав:
– Маю справи, Стіве. Важливі. Повір мені на слово.
– Якщо це через Саллі, Лесе…
Лестерові очі загрозливо блимнули.
– Про Саллі краще замовкни.
Стів, невинний молодик, якого розпалила суперечка через «Нічку казино», ще не горів настільки яскраво, щоб переступити межу, яку Лестер Претт чітко окреслив. Але він так само не був готовий здаватися. Без Лестера Претта стратегічна нарада молоді буде курям на сміх, і байдуже, скільки учасників з’явиться. Переходячи на розважливіший тон, він сказав:
– Чув про анонімну записку, яку отримав Білл?
– Так, – відповів Лестер.
Преподобний Роуз знайшов її на підлозі переднього коридору пасторату – уже сумнозвісну записку «Бабтизька криса». Преподобний по черзі передав її на поспішно зібраному суто чоловічому засіданні молоді, оскільки, як він сказав, у таке неможливо повірити, якщо ту мерзенну річ не побачиш на власні очі. Важко повністю зрозуміти, додав преподобний Роуз, глибину, на яку католики готові опусти-итися, щоб придушити праведне протистояння їхній натхненній сатаною нічці азарту. Можливо, якщо ці «гарні молодики» на власні очі побачать цей мерзенний згусток скверни, то зможуть усвідомити, проти чого виступають.
– Бо ж чи не кажемо ми: попереджений – зна-ачить захищений? – урочисто завершив преподобний Роуз.
Тоді він дістав записку (вона була в поліетиленовому пакетику, ніби людям, які мають з нею справу, потрібно остерігатися інфекції) й передав присутнім.