Роман юрби
- Автор: Шевчук Валерий Александрович
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Роман юрби». Краткое содержание книги:
– Щоб ти мені більше не шлялася, пойняла?
Тоді її руки відвалилися від лиця, ніби неживі, а по обличчі потекли раптом великі сльози, роз’їдаючи тіні від чорного олівця й рум’яна на щоках. Вона дивилася на нього широко розплющеними очима, але не бачила його. Васі стало зовсім недобре. Вогонь, яким палахкотів, погас, обличчя з бурякового стало бліде, очі, правда, ще палали, а вуста кривились.
– То ти пойняла? Щоб з хати мені без розришенія не виходила! – знайшов ще силу крикнути, і вона закивала головою, ніби лялька, а справжня лялька розтерзано лежала на подушці, й були в тієї ляльки, як і в Раї, почорнілі очі й нафарбовані вуста і нарум’янені щоки, але зараз вона, та лялька – мертва й нікчемна – розкинула руки й ноги й дивилася засклілими очима у стелю. І Васю Равлика раптом пробрав жах, бо йому увіч здалося, що та лялька – точна копія Раї, що це, зрештою, дивно змаліла й померла його супружниця, а ця велика, з голими грудьми й підтисненими коліньми, тільки тимчасово тут, що вона недаремно саморозмивається слізьми: прийде час, і ці сльози змиють її з ліжка, як пісок, і він знову відчує порожні куби своїх кімнат, і тільки ця лялька мертво скалитиме пластмасові нафарбовані губи в пластмасовій посмішці.
– Вечеряти будеш? – вже мирно спитав він.
Вона хитнула головою, зіскочила з ліжка, натягла плаття, захопила з постелі ляльку – тільки тоді він рушив на кухню. Запалив газ, поставив сковороду і кинув ложку масла.
– Скільки тобі яєць підсмажити? – запитав похмуро.
– Два, – прошепотіла вона десь за його спиною.
Розбив чотири яйця – зашкварчали.
– Сьогодні роботи не було й нас відпустили раніше, – казав, не повертаючись до неї, щоб не показувати їй дурного й покаянного обличчя. – Прийшов додому, аж хата відчинена, а тебе й сліду нема. Чому не зачинила хати? Чи хочеш, щоб нас обчистили до нитки?
– У мене нема ключа, – шепнув голос за спиною.
– Ключ висить на кілочку в сінях, – сказав він терпляче. – Хіба я тобі не показував?
– Я не смію, – шепнув за спиною голос.
Він не витримав і раптом розвернувся. За столом із лялькою в руках сиділа дитина. Власне, не дитина, а щось увіч із дитячим розумом і дитячими розширеними зі страху очима. А може, й справді вона недорозвинена? Тіло росло, а розум ні. Отож і вийшло щось таке неспівмірне: розумом дитина, а тілом – доросла жінка.
Зняв сковороду, взяв дві тарілки і розклав яєчню по два яйця кожному. Поставив перед нею тарілку, поклав виделку і добрий шмат хліба. Тоді поставив на вогонь чайника Рая почала пожадливо їсти, лялька була й досі затиснена в неї біля грудей.
– Не хотів тебе бити, – покаянно сказав Вася Равлик, цілком розуміючи непедагогічність свого покаяння. – Але коли б я цього не зробив, ти б перестала мене слухатися.
– Ти мене не сильно бив, – сказала Рая, наминаючи яєчню.
– А тебе били сильніше?
– О! – сказала вона. – Все тіло було в синяках.
– І тоді ти слухалася?
– Ну да. Для того вони мене й били.
– Більше били – більше слухалася?
– Ну да, – сказала вона, вимазуючи тарілку хлібом.
Тоді він звів на неї очі й торкнувся легенько пучкою:
– А хіба не можна так: ти слухаєшся, а тебе ніхто не б’є?
Поставила супроти нього розширені очі – ні, здається, не розуміла його. Тому й мовчала, а може, й насторожилася – до чого це він?
– Хочу з тобою мирно жити, – сказав Вася Равлик. – Чуєш, Рай: довго-довго!
Вона пирснула, геть-но як кішка.
– Чого ти? Не віриш?
– Все одно мене виженеш.
– Налий-но мені чаю! – наказав раптом. – Коли будеш шануватися, не вижену. І коли будеш слухняна.
Вона порвалася виконати його наказа, та відразу ж сіла.
– Це ти сам собі наллєш, – сказала байдуже. – Я не вмію.
– А навчитися не хочеш?
– Нє, – сказала Рая. – Непотрібно це мені.
Знову був загнаний у тісний кут. Знав, коли б устав і дав їй потиличника, вона, здається, чаю йому б налила. Але відчував ще покаяння від попереднього свого вчинку, тож устав і налив чаю обом.
– Слухай, – спитав раптом, відриваючись від чаю. – А чого ти до мене прийшла?