Спостерігаючи за англійцями

Від природи англійці не скромніші за інших, але ми маємо строгі правила (точно як і для ґречності), як виглядати скромними — до них належить заборона на хизування і самовихваляння, а також правила, які заохочують до самознецінювання та самовисміювання. Ми цінуємо скромність, ми прагнемо до скромності. Скромність, яку ми демонструємо, дуже часто фальшива або, якщо милосердніше переформулювати, — вона іронічна. Наше знамените самознецінення — це також форма іронії. Ми говоримо протилежне до того, що думаємо, або ж навмисно вдаємося до карикатурного самознецінення. Це такий собі код — усі знають, що самознецінюючі репліки означають акурат протилежне або ж в них закладений чималий відсоток карикатурного знецінення фактів. Самознецінюючі репліки мають подвійний ефект — ми вражені і досягненнями чи вміннями мовця, і його / її небажанням горлопанити про них на кожному кроці. Проблеми виникають, коли англійці намагаються повторити цей фокус з іноземцями, які не годні зчитати іронічний код і сприймають поважно наші самознецінюючі коментарі. Правила скромності велять нам занижувати або взагалі заперечувати фінансову, класову чи статусну нерівність. Ввічливий егалітаризм складається із комбінації трьох «ключових цінностей» (ґречності, скромності та чесної гри) із щедрим чубком фірмового лукавства. Англійська скромність часто набирає форми змагання: от хоча б гра «а мій гірший!», яка насправді є прихованим вихвалянням у формі змагання. Скромність англійців (чи то змагальницька, лукава чи щира) завжди приправлена щедрою порцією гумору. Наші правила скромності служать противагою до природної зверхності, точнісінько як правила ґречності захищають нас від спалахів агресії. Ключові фрази: «Не хизуйся»; «Годі вихвалятися»; «Не співай собі осанну»; «Ти диви, який мудрий»; «Не при напролом»; «Я трохи спортом займаюся» (читай: «Я щойно олімпійське золото взяв»); «Хм, та я наче трохи на цьому знаюся» (читай: «Я — всесвітньо відомий експерт у цій галузі»); «Ой, та що я в тому розуміюся» (те саме значення); «Не так важко, як здається / Та мені просто пощастило» (стандартна відповідь на спробу похвалити ваші досягнення).