Спостерігаючи за англійцями

Подяки

Наперекір традиції, яка чомусь завжди ставить родину автора на «останню, але не менш важливу» позицію, я хочу найперше і більш за все подякувати моєму чоловікові, Генрі Маршу, та його дітям — Вільяму, Сарі та Кетрін. Три роки їм довелося терпіти усі мої розпачі та печалі над цією книжкою. Вони, як і моя матір, Ліз, та моя сестра, Енн, читали і коментували кожен щойно написаний розділ. Еллі, моя сестра, двічі запрошувала мене на чудові вакації до Лівану — і обидва рази я безсовісно змарнувала на крос-культурні студії. Особливо я хочу подякувати батькові, Робіну Фоксу, який навчив мене всього, що я знаю про метод «включеного спостерігача». Вони невпинно підтримували, заохочували і терпіли мене. Коли мені було сімнадцять, Пітер Марш, мій теперішній співдиректор Дослідницького центру соціологічних студій, вперше взяв мене на роботу «в поле». З того часу він є моїм наставником і добрим другом. Він сприяв моїй роботі, а щонайголовніше — відпустив у піврічну творчу відпустку, щоб я могла написати цю книжку. Також я дуже вдячна за допомогу, поради та інсайти Дезмонду Моррісу. Робота над «Спостерігаючи за англійцями» тривала понад десять років, і це просто понад мої сили подякувати всім, хто долучився до процесу! Та я все ж дуже хочу подякувати тим, хто впродовж останніх трьох років у той чи інший спосіб допомагав із польовими дослідженнями та власне написанням тексту — це Ранджита та Сара Банерджі, Анналіза Барб’єрі, Дон Бартон, Крістіна Белінські, Саймон та Пріска Бредлі, Анжела Бердік, Брайян Каткарт, Роджер Чапман, Пітер Коллет, Керол Колонна-Шосновські, Джо Коннер, Джеймс К’юмз, Пол Дорнан, Алан Фосетт, Вернон і Енн Гібберд, Вільям Ґлейзер, Сюзан Грінфілд, Джанет Годжсон, Селуін та Лайза Джонс, Жан-Луї та Войкіца Джуері, Пол і Лоррейн Хан, Елі Гатер, Метью Ніл, Сем Ноулз, Слава і Маша Коп’єви, Мег Козера, Естер Лейсі, Лоренс Марш, Таня Матаяс, Роджер Майлз, Полу Мілн, Тоні Мюллер, Саймон Найя, Джефрі Сміт, Ліндсі Сміт, Річард Спуенс, Джеймі Стівенсон, Лайонел Тайгер, Петсі То і Романа Жолтовські. Моя подяка видавництву «Hodder&Stoughton», особливо Руперту Данкастеру — найдобрішому і найтерплячішому редактору, а також Керрі Гуд — наймилішому генію з комунікацій. Також хочу подякувати моїй блискучій літературній редакторці — Гейзел Орм та найпрацьовитішій та найважнішій агентці — Ліз Фокс — зокрема за той «особливий» капелюх, від якого блимали усі класові радари!