Вежа блазнів
- Автор: Сапковский Анджей
- Серия: Сага про Рейневана #1
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес. Гамазин
- ISBN: 66-365-095-8
- Переводчик: Андрій Поритко
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «Вежа блазнів». Краткое содержание книги:
Сьогодні український читач має ексклюзивне право долучитися до історично-фантастичного світу Анджея Сапковського. Новий його роман, «Вежа блазнів» — це перша книга трилогії, дія якої розгортається за часів гуситських воєн, коли чехи збунтували проти Риму й розпочали боротьбу з усією Європою. На цьому історичному тлі фантаст розповідає свою історію про жорстокий світ, самотню людину, велику любов та багато іншого. Книгу відзначено премією Зайделя — найпочеснішою нагородою польської фантастики.
Отже, у вас в руках «Вежа блазнів» — перша книга трилогії Анджея Сапковського — перепустка до унікального історично-фантастичного світу цього чудового польського автора.
— Що, справді? — роблено здивувався Шарлей. — Аж ніяк? Яка полегкість.
— Якщо брати до уваги тільки римських пап, — резюмував Тома Альфа, — то наступним у Малахії є «Небесна вовчиця»[505].
— Я так і знав, — фиркнув Горн, — що врешті-решт до цього дійде. Curia Romana[506] завжди славилася вовчими законами і звичаями, але щоб, Господи, змилуйся над нами, аж вовчиця сіла на Петровому престолі?
— Та ще й самка, — заглузував Шарлей. — Знову? Мало було однієї папеси Йоанни? Адже казали, що там ретельніше перевірятимуть, чи всі кандидати мають яйця.
— Відмовилися від перевірок, — підморгнув йому Горн. — Бо надто багато не проходили відбору.
— Недоречні жарти, — насупився Тома Альфа, — до того ж єретицтвом відгонять…
— Безсумнівно, — похмуро додав Інститор. — Блюзните. Як і з тим вашим щуром…
— Досить, досить, — жестом заспокоїв його Коппірніґ. — Повернімося до Малахії. То хто буде наступним папою?
— Я перевірив і знаю, — Тома Альфа обвів присутніх гордим поглядом, — що до уваги можна брати лише одного з кардиналів. Габріеле Кондульмера. Колишнього сієнського єпископа. А в гербі Сієни, зверніть увагу, вовчиця. Цього Кондульмера, згадаєте ще слова мої і Малахії, обере конклав після папи Мартіна, дай йому Боже якомога тривалішого понтифікату.
— Щось мені це не здається правдоподібним, — покрутив головою Горн. — Є надійніші кандидати, такі, про яких більше чути, які роблять блискучіші кар'єри. Альберт Бранда Кастільйоне і Джордано Орсіні, обидва — члени Колегії. Або Хуан Сервантес, кардинал Сан-Педро-ад-Вінкула[507]. Або хоч би такий собі Бартоломео Капра, архієпископ Медіолана[508]…
— Папський камерлінг[509] Ян Паломар, — додав Шарлей. — Жіль Шарльє, декан з Камбре. Кардинал Хуан де Торквемада. Ян Стойкович з Рагузи[510], врешті-решт. По-моєму, нікчемні шанси в того Кондульмера, про якого, якщо чесно, я взагалі не чув.
— Пророцтво Малахії, — припинив дискусію Тома Альфа, — є безпомильним.
— Чого, — парирував Шарлей, — не можна сказати про його інтерпретаторів.
Щур обнюхував миску Шарлея. Рейневан із зусиллям піднявся, сперся спиною на мур.
— Ой, панове, панове, — промовив він через силу, витираючи піт з чола і стримуючи кашель. — Сидите у вежі, у темній в'язниці. Невідомо, що буде завтра. Може, нас потягнуть на муки і смерть? А ви сперечаєтеся про папу, який зійде на престол тільки через шість років…
— А звідки ви знаєте, — поперхнувся Тома Альфа, — що через шість?
— Не знаю. Так якось вирвалося…
У переддень святого Мартіна, десятого листопада, коли Рейневан уже зовсім видужав, визнали вилікуваними і звільнили Ісаю і Нормального. Напередодні їх кілька разів відводили на обстеження. Невідомо, хто ті обстеження проводив, але ким би він не був, видно, вважав, що безперервна мастурбація і спілкування виключно за допомогою цитат із книги пророка нічого не означають і нічого негативного про психічне здоров'я не говорять. Зрештою, цитувати книгу Ісаї випадає і папі, та й мастурбація — справа теж цілком людська. Миколай Коппірніґ мав щодо цього питання іншу думку…
— Готують поле для дій, — похмуро зауважив він, — інквізиторові. Забирають звідси божевільних і звихнутих, щоб інквізитору не довелося витрачати на них часу. Залишають самі вершки. Себто нас.
— Мені, — підтакнув Урбан Горн, — теж так здається.
До розмови прислухався Циркулос. А незабаром він переселився. Зібрав солому і перечалапав, достоту як старий лисий пелікан, до протилежної стіни, де трохи віддалік зробив собі нове лігво. Стіна ж і підлога у блискавичному темпі вкрилися ієрогліфами й ідеограмами. Переважали знаки зодіаку, пентаграми і гексаграми, не бракувало спіралей і тетрактисів, повторювалися букви-матері: Алеф, Мем і Шин. Було, а як же інакше, щось на кшталт Дерева Сефірот. А також інші найрізноманітніші символи і знаки.
— І що ви, панове, скажете, — вказав рухом голови Тома Альфа, — на цю чортівню?
— Інквізитор, — виніс вердикт Бонавентура, — візьме його першим. Згадаєте мої слова.
— Сумніваюся, — сказав Шарлей. — Я думаю, що навпаки, його невдовзі випустять. Якщо справді звільняють недоумків, то він задовольняє ці критерії просто-таки зразково.
— А я вважаю, — заперечив Коппірніґ, — що ви щодо нього помиляєтеся.
Рейневан також так вважав.
Пісний оселедець став абсолютно домінувати в меню, невдовзі навіть щур Мартін їв його з помітною неохотою. І тоді Рейневан наважився.
505
Латинське слово lupa означає і «вовчиця», і «проститутка».
506
Римська курія (лат.).
507
Сан-Педро-ад-Вінкула — церква Святого Петра в оковах, Мадрид. Папа Мартін V зробив Хуана де Сервантеса кардиналом цієї церкви лише в 1426 році.
508
Медіолан — середньовічна латинська назва Мілана.
509
Кардинал, у віданні якого перебувають фінанси і поліція.
510
Рагуза — інша назва м. Дубровник у Хорватії.