Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
- Ні… ні… Гаррі, я не це мала на увазі! - негайно заперечила вона, озираючись, чи ніхто їх не підслуховує. - Просто я мала рацію, що той підручник колись був пов'язаний з Айліною Принц. Розумієш… вона - Снейпова мати!
- Я бачив, що вона не красуня, - і собі докинув Рон. Герміона пропустила його слова повз вуха.
- Я переглянула всі старі «Віщуни», і там було крихітне повідомлення, що Айліна Принц виходить заміж за Тобіаса Снейпа, а пізніше ще одне повідомлення про те, що вона народила…
- …вбивцю, - зронив Гаррі.
- Так, - погодилася Герміона. - Отже… я мала рацію. Снейпові подобалося бути «напівпринцом», розумієш? Судячи з повідомлення у «Віщуні», Тобіас Снейп був маґлом.
- Усе сходиться. - замислився Гаррі. - Він випинав чистокровну лінію свого родоводу, щоб мати змогу крутитися біля Луціуса Мелфоя та інших типів… він такий самий, як Волдеморт. Мати-чистокровка, батько - маґл… Соромився свого походження, прагнув, щоб його боялися, вдавався для цього до темних мистецтв, вигадав собі ефектне нове ім'я… Лорд Волдеморт… Напівкровний Принц…, і як Дамблдор не розумів?…
Він замовк і задивився у вікно. Ніяк не міг перестати думати про ту непростиму Дамблдорову довіру до Снейпа… а Герміона щойно нагадала, що й він, Гаррі, піймався на подібний гачок… попри явну лиховісність тих нашкрябаних закарлючок-заклять, він відмовлявся думати погано про такого розумного хлопця, що так багато йому до поміг… Допоміг йому… зараз ця думка пекла мов рана…
- Я досі не збагну, чого він тебе не заклав за те, що ти користувався тим підручником, - здивувався Рон. - Він же ж мусив знати, де ти всього набрався.
- Він знав, - гірко буркнув Гаррі. - Він дізнався тоді, коли я вжив «Сектумсемпру». Йому й виманології не треба було… а може, він збагнув ще раніше, коли Слизоріг почав хвалитися моїми блискучими успіхами у вивченні настійок… тільки навіщо він залишав свій старий підручник у шафі?
- Але ж чому він тебе не заклав?
- Навряд чи він хотів, щоб його ім'я пов'язували з тим підручником,-сказала Герміона.-Навряд чи Дамблдорові це сподобалося б, якби він довідався. Навіть, якби Снейп заперечував, що підручник належить йому, Слизоріг одразу впізнав би його почерк. Так чи так, але книжка лишилася в колишньому Снейповому класі, а Дамблдор знав, що Принц-прізвище його матері, у цьому я не сумніваюся.
- Треба було мені показати ту книжку Дамблдорові. - зітхнув Гаррі. - Він постійно мені показував, яким зло вісним був Волдеморт ще в школі, а я мав докази, що Снейп теж був…
- «Зловісний» - це надто сильно сказано, - тихенько промовила Герміона.
- Ти ж сама увесь час казала, що книжка небезпечна!
- Гаррі, я маю на увазі, що ти береш на себе забагато вини. Я думала, що в Принца погане почуття гумору, але не могла й припустити, що він-потенційний убивця…
- Ніхто з нас не міг припустити, що Снейп… самі знаєте, -сказав Рон.
Друзі принишкли, заглибившись у свої думки, але Гаррі знав, що вони, як і він, уявляють собі завтрашній ранок, коли ховатимуть Дамблдора. Гаррі ще ніколи не бував на похороні; коли загинув Сіріус, тіла, щоб поховати, не було. Він не знав, чого сподіватися, й трохи непокоївся тим, що побачить і що відчуватиме. Хотів би знати, чи після похорону він нарешті усвідомить, що Дамблдор таки помер. Хоч бували моменти, коли ця жахлива реальність пригнічувала його й спустошувала, траплялися також і порожні смути якогось заціпеніння, але попри те, що в цілому замку усі тільки й говорили про загибель Дамблдора, Гаррі однак важко було повірити, що директора й справді немає. Щоправда, він уже не шукав відчайдушно, як це було з Сіріусом, якоїсь лазівки, якоїсь зачіпки, що давала б надію на повернення Дамблдора… він намацав у кишені холодний ланцюжок фальшивого горокракса, що його тепер постійно носив з собою, не як талісман, а як нагадування, чого він був вартий, і скільки ще попереду роботи.
На другий день Гаррі встав ранесенько, щоб зібрати речі: «Гоґвортський експрес» вирушав через годину після похорону. У Великій залі всі були незвично тихі. Учні відповідно повдягалися, і ніхто не мав особливого апетиту. Схоже на трон крісло посередині учительського стола стояло порожнє. Геґрідове місце теж було вільне. Гаррі подумав, що в того, мабуть, зовсім не було настрою приходити на сніданок. Зате в Снейпове крісло безцеремонно всівся Руфус Скрімджер. Гаррі відвернувся від його жовтих очей, коли міністр обводив поглядом залу; він мав неприємне відчуття, що Скрімджер його розглядає. У Скрімджеровім ескорті Гаррі помітив руду чуприну й рогові окуляри Персі Візлі. Рон не подавав знаку, що знає про присутність Персі-хіба що з незвичною злістю різав на шматочки рибу.