Фантастика Всесвіту. Випуск 4
- Автор: Зельцер Дэвид
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 4». Краткое содержание книги:
За два місяці невтомних і тяжких апостольських трудів брат Зигмунд фон Готтесгаммер і брат Теун з ордену Святих Дарів об’їхали цей паділ язичництва і єресі, і тепер, коли верхи на боязких віслюках вони поволі наближалися до Великої Пастки, серця їхні сповнювали смуток і гнів. Журився молодий брат Теун, родом голландець, висвячений у Римі на священика і посланий орденом з апостольською місією до Бразилії. А гнівом кипів чорноризець Зигмунд, кощавий і висохлий, як схимник; його палець раз у раз погрозливо зводився вгору, а з уст вилітали страшні прокльони. Готтесгаммер, або ж Господній Молот.
Брат Теун вирушив із святою місією вперше, і на круглому обличчі новоспеченого священика відбивалася втома від нескінченних блукань по глухих нетрях: повсюди дикість і жахливе духовне убозтво. Бракує найнеобхідніших речей, хоч тут знаходяться квітучі й багаті осередки виробництва какао, а какао поступається цінністю тільки золоту. Брат Зигмунд був на двадцять років старший за свого товариша і вже понад десятиліття боровся з грапіунською нечестивістю. Якщо він і втомився, то не виказував цього, опанований непереможним бажанням здолати Вельзевула.
На берегах річки Кобрас скрізь панували сваволя і розпуста. Завдання відновлювати лад і моральність, вселяти страх Божий брат Зигмунд одержав не лише від глави конгрегації, яка послала його на край світу проповідувати слово Боже. Його поклав на нього Господь наш Ісус Христос. У самотній келії, вдягнений у волосяницю, він безсонними ночами невтомно молився і бичував свою плоть, щоб звільнитися од мирських спокус, ідоловірства й любострастя. Єдина прикраса на голій стіні — зображення Серця Ісусового. Святе Серце сходило кров’ю через гріхи безбожників; кров багряніла, текла й по плечах, по грудях, по спині покутника — Ісус велів йому вогнем і мечем викорінювати нечестя.
На думку брата Зигмунда у святої матері церкви не було слуги, гідного більшої шани й поклоніння за Торквемаду, верховного інквізитора Іспанії і Португалії. Хай його і не канонізовано, але ця несправедливість анітрохи не применшує його чеснот. І брат Зигмунд став під знамена полководця праведного й святобливого війська, Божого воїнства, і подався на нещадну війну проти єретиків, лиходіїв та анархістів.
Під час утомливих мандрів з виселка у виселок до двох місіонерів докотилась похмура, лиховісна слава про Велику Пастку. В тих краях це було найквітучіше містечко, але там загніздились безбожництво і розпуста. За чутками, серед місцевої людності без віри й без закону, без керма й без вітрил — язичників, невінчаних коханців, розбишак, повій — жили і негри макумбейро, і магометани-араби. Містечко якнайкраще характеризувала його назва. За біблійними уявленнями Велика Пастка означала Содом і Гоморру, об’єднані воєдино сімома смертними гріхами.
Слідом за ченцями, як їхній попутник і конкурент, брів по грязюці до Великої Пастки відомий гармоніст і бродяга Педро Циган. Там, де з’являлися святі отці зі своїми проповідями, хрещеннями, вінчаннями, сповідями, прокляттями і спокутами, одразу ж, як невід’ємна частка цієї грандіозної події і водночас як цілковита її протилежність, з’являвся і Педро Циган зі своєю гармонією — щоб покрасуватися на балах і гулянках, що ними місцевий люд відзначав хрестини й вінчання.
Педро Циган так часто стикався з місіонерами, що міг би стати в них за причетника й прислужувати їм на обідні. І все ж одного разу, коли благочестивий брат Зигмунд побачив, як Педро слухає його вогненну проповідь, стоячи у першому ряду богомольців, йому все нутро перевернуло від жаху: він немовби уздрів перед собою самого сатану з глумливою посмішкою на темному обличчі. Нелегко бути місіонером у добу навіженства й занепаду звичаїв, коли служителі церкви бездіяльні, а рабство скасоване.
Відколи какаовий склад перейшов у власність фірми «Койфман і компанія», полковник Робустіано де Араужо став у Великій Пастці нечастим гостем. І все ж вряди-годи він приїжджав сюди, щоб заглянути в кораль, побалакати з арабом Фадулом і з капітаном Натаріо, провідати кума Кастора, благословити свого хрещеника.