Чужинець на чужій землі

— Гм... А котра з них виходить заміж?

— Хіба це не очевидно? Щасливець — той улесливий біженець з піщаної бурі, наш почесний водний брат Стінкі Махмуд. Я рішуче сказав йому, що вони мають жити тут, поки перебуватимуть у цій країні. Покидьок просто засміявся і сказав — а як же іще, вказавши на те, що я запросив його жити тут вже дуже давно, — Джубал фиркнув. — Хіба було б так погано, якби він просто це зробив? Я міг би навіть знайти їй якусь роботу. Можливо.

— Напевно, так і було б. Вона любить працювати. А інші дві — вагітні?

— Абсолютно точно. Я освіжив свої знання в акушерській справі, тому що вони обоє збираються народжувати вдома. А як же це завадить моїм звичкам у роботі! Це гірше, ніж кошенята. Проте чому ти припускаєш, що жодна з тих двох з розпухлим животиком не є нареченою?

— О... Гадаю, що це тому, що я вважаю Стінкі більш традиційним, щоб... Чи, можливо, завбачливішим.

— Стінкі не давали б права голосу. Бене, у вісімдесятих чи дев'яностих роках я мав з цим справу, намагаючись обійти ницість їхніх звивистих маленьких мізків. Але єдине, що я точно дізнався про жінок, — так це те, що коли дівчина збирається, то вона збирається. Все, що може зробити чоловік — так це прийняти неминуче.

Бен із сумом думав про ті часи, коли йому доводилося вертітися, як білка в колесі, — та інші часи, коли він був недостатньо швидким.

— Так, ти маєш рацію. Що ж, котра з них одружується, чи вагітна, чи що там іще? Міріам? Анна?

— Зачекай, я не казав, що наречена вагітна... І у будь-якому разі, ти, здається, припускаєш, що Дорказ — це майбутня наречена. Не туди дивишся. Це Міріам вивчає арабську як божевільна — і вона з цим впорається.

— Що? Ну тоді я косоокий бабуїн.

— Очевидно, так воно і є.

— Але ж Міріам завжди гризлася із Стінкі...

— І ти ще думаєш, що хтось повірить тому, що ти пишеш у своїй колонці. Бачив колись шестикласників?

— Так, але ж Дорказ хіба що танець живота не танцювала.

— Це її суть — нормальна поведінка з усіма чоловіками. Вона використовувала це й з тобою — хоча, припускаю, ти був надто зайнятий чимось іншим, щоб це помітити. Не звертай уваги. Просто пообіцяй, що, коли Міріам покаже тобі свою обручку, де камінь буде розміром з яйце Рух і майже таким же рідкісним, обов'язково вдай, що здивувався. І будь я проклятий, якщо розберуся з цими двома череватими, — тож просто вдай здивування. Пам'ятай, що їм це буде приємно... Попереджаю тебе заздалегідь, щоб ти не думав, що вони вважають себе «спійманими». Ні; це не так. Вони задоволені собою, — Джубал зітхнув, — а я ні. Я надто старий, щоб насолоджуватися тупотінням маленьких ніжок, коли зайнятий... Хоча, з іншого боку, я залишу собі ідеальних секретарок (а дітей я люблю, як ти знаєш) за будь-якої можливості, — якщо зможу переконати їх залишитися.