Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

А візьмемо наше криваве століття. Хіба не січові стрільці з Галичини перетнули шлях до Варшави кінноті Бульонного? І цей факт має доленосне значення не тільки в історії Західної України, а й щодо поширення російського більшовизму на Захід.

А національний рух?.. Усі його течії — і помірковані, і екстремістські… Де їхні витоки?

Помірковані націоналісти не висувають екстремістське гасло 'Україна для українців», розуміючи, що корінна нація повинна лише силою свого авторитету вести за собою весь народ, а не нав'язувати усім свій націоналістичний «звичай». Та й народ у цілому цього не сприйме. І ми не збираємося вихваляти націоналістів як політичний рух. Але в аспекті української мрії — ідеї багатостраждальної нації — вони, переважно молоді люди, з неабияким ентузіазмом демонструють енергію, яка подає надію.

Уся українська філософська, історична, соціологічна думка минулого і нашого століть (включаючи діаспору) пронизана сакральною ідеєю націоналізму. Галичина була і є своєрідним «казаном», де варилися ідеї української самостійності. Після війни саме Галичина взялася за зброю і понад п'ять років вела важку, безперспективну боротьбу проти радянського монстра. Це ж все одно, що з мотикою у руках кинутися проти Сонця! Але цей відчайдушний стрибок Галичини вельми символічний — «спрацювало» генетичне коріння вільної європейської нації! І зараз Галичина — оплот української національної ідеї. Саме у Львові зародився сучасний Народний Рух.

Михайло Грушевський визначав політику як любов до народу. А в нас часто нею займаються нечестиві люди, які думають лише про себе. Націоналісти (всі, з ким я спілкувався) демонструють протилежне — їм віриш на слово, а слово таке: «Нація понад усе!» Це, безперечно, люди, які бажають добра своєму народу більше, ніж собі, готові жертвувати собою ради ідеї! Їхня енергія, їхня безкомпромісна боротьба дає позитивний заряд усім, кому дорога Україна.