Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки
- Автор: Грун Хендрик
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3958-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки». Краткое содержание книги:
Середа, 13 лютого
Новина про Папу Римського відсунула на задній план скандал із кониною, що тривалий час був топ-темою за кавовим столиком. Усі погодилися, що вихід на пенсію був напрочуд розважливим кроком святого отця. А от щодо перспективи Чорного Папи думки розділилися. Панові Шуту така ідея не сподобалася. Він вважав Берлусконі кращим кандидатом.
На щастя, поміж нас було досить і тих, хто в принципі не заперечував проти Чорного Папи, єдині заперечення передусім стосувалися потреби в Папі. Наша установа від початку була католицькою, але з поверховим знанням інших конфесій. Напруга між католиками, кальвіністами та протестантами ніколи не вщухала. Папа від початку посіяв би розбрат.
Замальовка звичайного дня: Частина 1
Прокинувся десь о пів на восьму. Потім пішов до міні-маркету по дві свіжі булочки. Снідаючи, переглянув «de Volkskrant», хоча вона останнім часом викликає відразу. Зараз трохи пописую тут, у своєму таємному щоденнику. На це знадобиться десь із годину. Далі спущуся сходами на ланч, а допивши каву, викурю цигарку. Після нападу кашлю, десь о пів на дванадцяту, виконую свій тренувальний ритуал, себто неквапливо прогуляюся будинком та надворі. Зазвичай я починаю в напрямку до Еферта, проте останнім часом все частіше ловлю себе на тому, що намагаюся випадково зіштовхнутися з Еф’є. У мене таке відчуття, що вона також не проти зустрітися личко в личко. Беручи до уваги, що жоден із нас начебто не проти взаємодопомоги, цілком можливо, що ми частенько сидітимемо разом за другою чашкою кави.
Я запросив її на обідній концерт в міській актовій залі. Вона із задоволенням прийняла запрошення, хоча зауважила, що сходи — це величезна проблема для неї.
О першій обідаю в ресторані внизу, куди Еферт частенько заходить на фрикадельки. Якщо вам хочеться їсти в їдальні, то доведеться повідомити про це за тиждень. Саме тоді, коли вам видають бланк для заповнення. Ви маєте вказати, чи плануєте обідати й вечеряти впродовж наступних семи днів і яке меню бажали би. Увечері вам дадуть вибір з трьох головних страв, двох перших і двох десертів. Треба лишень поставити хрестика в маленькому квадратику. Ваше ім’я вже зазначено на бланку, як і всі дієтичні обмеження.
Еферт завжди заповнює всі сім квадратиків, вибираючи фрикадельки, незалежно від того, збирається приходити на обід чи ні. Моя шпигунка в офісі повідомила, що головний кухар поскаржився директорці, що Еферт часто не приходить у їдальню, тож булочки і фрикадельки намарне пропадають, але пані Стельваген не змогла знайти нічого проти цього в правилах та інструкціях.
Вівторок, 14 лютого
Рано-вранці Еферт підсунув під двері Еф’є «валентинку». Він прийшов до мене о восьмій годині, аби про це розповісти. Він нього смерділо алкоголем, та й душ він точно не приймав.
«Тепер ти в курсі, а отже, можеш вдати, що то від тебе. Листівка з двома лебедями спереду. Дуже романтична. А тепер я планую повернутися у ліжко. Добраніч, Хенкі».
Мені забракло слів.
Коли я вчора пішов до магазину, що на розі, за новою щіткою для миття посуду, за касою стояла молода панянка, літ приблизно вісімнадцяти. Підійшовши заплатити, я почав недоладно винишпорювати по кишенях у пошуках гаманця.
Дівчина на касі роздратовано зиркнула на мене й вже збиралася було допомогти пані, яка стояла позаду, одначе та промовила: «Ні, цей пан був першим!» і, повернувшись до мене, продовжила: «Не поспішайте».
Зрештою, я таки спромігся витягти банкноту в десять євро.
«Ось, тримайте».
«…»
Дівчина кинула решту на прилавок.
«Дякую».
Вона навіть не зволила глянути на мене.
Є люди, які нехтують усім, котре старе, сиве чи повільне.
Ця хамовита продавчиня була однією з таких. Важко бути у всеозброєнні проти абсолютного хамства.
Пані ван Дімен сподівається, що новообраний Папа вчасно приїде до Амстердама на коронацію Віллема-Олександра. Вона й справді хоче, аби той був голландським Папою. Пані ван Дімен вже на півдорозі до палати для юродивих.
П’ятниця, 15 лютого
Еферт отримав записку від Еф’є: «Дуже дякую за таку милу листівку. Випадково помітила, як ти заштовхував її під двері. Я би не проти познайомитися ближче».
Еферт стояв, наче після купелі у мертвій воді, аж поки я не почав реготати. Мене аж розпирало від реготу. Це ж треба було наступити на власні граблі! Врешті-решт він жбурнув у мене банан. І розбив свою єдину вазу для квітів, що з гуркотом впала додолу.