Вибрані поезії
- Автор: Сторни Альфонсина
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-282-4
- Переводчик: Григорій Латник
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Вибрані поезії». Краткое содержание книги:
У книжці репрезентовано вірші з усіх збірок визначної поетеси Латинської Америки аргентинки Альфонсіни Сторні (1892 — 1938), чий літературний доробок прирівнюють до творчої спадщини уславленої чилійки Ґабріели Містраль, лавреата Нобелівської премії з літератури.
Перейти на страницу:
Ти і я
Моя оселя — сповнена миртів,
твою — виповнюють ружі;
чи бачив ти в моїх білих вікнах
злітання своїх голубок?
Твоя оселя — ірисів повна,
в моїй — усміхаються маки.
Чи бачив ти, як мій двір обходять
віти з твоїми листками?
Старий будинок твій прикрашає
мармур білий і чорний,
так само чорний та білий мармур
прибув до мого алькову.
Коли в твоїм домі спалахує світло,
мій дім також світлом сяє.
Чи ти не почув із мойого дому
дзенькіт фаянсу?
І вдень, і вночі я йду за тобою
крізь хащі та крони грубі.
Хіба не відчув ти, як пахнуть духмяно
й проникливо мої губи?
І вдень, і вночі я йду за тобою
крізь хащі та крони грубі.
Хіба не відчув ти, що твої кроки
приносять листю загубу?
Хіба ти не вздрів, що зволожено сад твій,
шовковиці — ягід повні,
стежки — без кущів, а на темних вітах —
яблук великі грона?
Доглядаючи мовчки твою оселю,
перестріло мене світання.
Доглядаючи мовчки твої рослини,
підрізаючи твої троянди.
Будинок твій на мій відкидає
щовечора довгі тіні.
А ти не подивився ніколи
на вкриті ружами стіни.
Понад твоїм і моїм дворами
літають одні голубки.
Ти на мій дім не глянув ніколи,
на зрізані мої ружі.
І твої іриси, і мої іриси
у жовтні квітують купно…
Ти на мій дім не глянув ніколи,
на зрізані мої ружі.
О, ти!
О, ти, що підкоряєш. Чому прийшов запізно?
Чому прийшов ти щойно, коли душа у тризні,
коли я руж не маю, щоб тішила квітками
гірлянда веселюща, оббризкана зірками?
О, ти, з ласкавим словом, неначе шепотіння
води струмка; ласкавим, немовби туркотіння
припутня; із ласкавим, як поцілунки ніжні
над зблідлими руками, що захищають гнізда.
О, ти, що можеш руки на голову покласти
мою, і, ніби гілка, стає вона квітчаста,
а ще — з твого веління мій усміх засіяє,
подібно до веселки на темнім виднокраї.
Чому прийшов запізно? Чому прийшов ти щойно,
коли мене здолало шаління невигойне,
коли вогнем чудовним я обпеклась, невдаха,
і йду, сліпа й самотня, якимсь чорнющим шляхом?
Я хочу, зверхній Боже, зробитися новою.
Із ірисів мережки; нехай переді мною
постане Таємниця; хай зменшать зло велике.
Уста твої не в змозі знайти від суму ліки.
До губ твоїх хай чиста зближається водиця.
Для губ твоїх хай чаша кришталем заіскриться,
душі кипіння біле хай оминають бджоли,
нехай про мед не знає й червоний цвіт ніколи.
Для рук твоїх — ці руки мерця не одягали;
для віч твоїх — ці очі ніколи не ридали;
для мрій твоїх — ці мрії, мов лебеді зі злота,
нехай твої зіниці мій слід відстежать потай.
Якби мої пелюстки твої стискали руки,
магічні, надпотужні дістали би спонуки
і, ставши світлом, зорі позбавили б оплоту,
щоби твої зіниці мій слід зорили потай.
Я смерть благословляю, яка мене поглине;
і твій вогонь, що палить мої весняні днини;
хай твій вогонь приходить і квітники понищить;
нехай усі віночки до зла підступлять ближче.
Перейти на страницу: