Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 194 195 196 197 198 199 200 201 202 ... 406
Перейти на страницу:

Весною 1934 р. Н. Онацького арештували, протримали за ґратами кілька місяців і випустили. З тюрми йому вдалося винести цілий зшиток віршів. 27.07.1935 р. його арештовують вдруге, за якийсь час відпускають, і знову йому вдається врятувати свої вірші. Третій арешт у вересні 1937-го завершився розстрілом 23.11.1937 р.

Осінь

Листя жовте, листя в’яле Опадає, шелестить, Вітер лютий, вітер буйний То голосить, то свистить.
Ліс спустілий, ліс змарнілий, Замираючи, шумить, Хмари чорні, хмари тяжкі Оповили всю блакить.
Птаство вільне, птаство бистре В вирій на зиму летить, В полі чистім, в полі дикім Гайвороння лиш кричить.
Пугач хмурий, пугач хижий, Не вгаваючи, гука, — Криком віщим, криком гучним Сум глибокий виклика.

«Хмарами чорними небо покрилося…»

Хмарами чорними небо покрилося, Вітер шалений гуде і шумить; Думами тяжкими серце повилося, Б’ється у грудях, болить і щемить…
Волі і світу у неба благав, Вільно на світі бажав пожить; Щастя людського воно вимагав, Хоч на хвилину єдину, на мить.
Тюрми й остроги всю душу стомили, Темрява очи ляка і сліпить; Силу юнацьку кайдани зломили, Хочеться плакати, вмерти, не жить…

Вірші з тюремного зошита

(березень-квітень 1934)

Пісня

Прощай, мій краю дорогий! Прощай, моя невільна воля! У край далекий, край чужий Жене мене лихая доля.
Я жменю рідної землі Несу як спогад, як святиню. Коли помру на чужині, Візьму з собою в домовину.
Нехай заквітнить густо в маю Могилу вбогу серед поля, Нехай зросте в далекім краю Висока, рідная тополя.

До сусіда по камері

Чую: завжди ти крокуєш. Знаю. Нудьга тебе гризе, То давай-но поговорим. Ти знаєш азбуку Морзе?
Гаразд! Стук-стук-стук! Кажи, як підказує сумління: За що потрапив ти до рук Держ – Політ – Управління?
Признайсь, не бійсь – я тут один. Кажи: шкідник індустріальний Чи, може, ти громадянин, Того… не зовсім-то лояльний?
Говориш ні, то хто? Фашист? Радянських кодексів порушник? Чи правий лівий ухиліст? Чи, може, мудрий ти дворушник?
Ну, шовініст-націонал, Що вів політику подвійну: Співав інтер-наці-онал, А дбав за «неньку» самостійну?
Вгадав? Яку призначать кару? Шовінізм нищиться дощенту, В тюрмі посидиш років пару. А ні – зашлють аж до Ташкенту.

«Ніч. Затихли зойки, муки…»

Ніч. Затихли зойки, муки. Сон голубить ніжно очи. Раптом ллються скорбні звуки… Хто ж то грає серед ночі?
Скрипка стогне, тихо плаче, Хто ж то сум свій виливає? Смик пливе, шалено скаче, Знову тихо завмирає…
Хто не спить? Кому на серце Каменем упало горе? Хто страждає, плаче, ниє, Як у бурю стогне море?
Юність давню, образ милий, Хто у згадках викликає? Чи мистець в безсонні творчім Пісню суму так складає?
Мовчки давлять сірі мури… Звуки скрипки все лунають, Серед ночі в мертвій тиші Сум скорботний викликають…
1 ... 194 195 196 197 198 199 200 201 202 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)