Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
- Автор: Де Костер Шарль Теодор Анри
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3903-3
- Переводчик: Сидор Сакидон
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
— Ця щаслива пора тоді настане, — відповів Уленшпігель, — коли в садах Фландрії на яблунях, сливах і вишнях замість яблук, сливок і вишень на кожній гілляці висітиме іспанець.
— Ах! — вигукнув Ламме. — Коли б мені тільки знайти мою жіночку, мою дорогу, кохану, лагідну, милу, вірну жіночку! Бо знай, сину мій, я ніколи не був і не буду рогатий. Вона мала вдачу стриману й спокійну, завжди уникала товариства інших чоловіків. Якщо вона й любила гарно вбиратися, то це ж люблять усі жінки. Я для неї і пік, і варив — і кажу це відверто. Я б і знову служив їй. Але я був також і її володарем, і чоловіком.
— Годі про це, — сказав Уленшпігель. — Чуєш, адмірал дає команду: «Підняти якорі!» А капітани повторюють його команду. Отже, рушаймо.
— А куди так швидко? — запитала Неле Уленшпігеля.
— Йдемо на корабель, — відповів він.
— Без мене? — запитала вона.
— Атож, — відповів Уленшпігель.
— А ти не подумав, що я буду дуже турбуватися про тебе?
— Кохана моя, — відповів Уленшпігель, — в мене залізна шкура.
— Сором сміятися з мене, — мовила вона. — На тобі лише суконна куртка, а не залізна. А під нею тіло з кісток і м’яса, як і моє. Коли ти будеш поранений, хто доглядатиме тебе? Ти ж помреш. Я піду з тобою.
— От біда! — сказав він. — Ну, а якщо списи, кулі, мечі, сокири, молоти мене обминуть, а впадуть на твоє ніжне тіло, що ж я тоді, нещасний, робитиму без тебе на світі божому?
Та Неле відповіла:
— Я піду з тобою. Нічого боятися. Я сховаюся за дерев’яним прикриттям, де сидять аркебузьєри.
— Коли ти підеш, я залишуся, і твого милого Уленшпігеля прозвуть зрадником і боягузом. Краще послухай пісеньку:
Так він, співаючи, й побіг, не забувши на прощання поцілувати тремтячі губки і кохані очі Неле, що трусилися від пропасниці, сміялися й плакали — все разом.
І ось гези в Антверпені. Вони захопили всі кораблі Альби, навіть і ті, що стояли в гавані. Увійшовши в місто серед білого дня, вони звільнили всіх в’язнів, а натомість ув’язнили інших, за яких мали взяти викуп. Вони забирали деяких городян з собою, примушуючи їх іти під загрозою смерті і не даючи й слова мовити.
Уленшпігель сказав Ламме:
— Сина нашого адмірала тримають у каноніка. Треба його звільнити.
Прийшовши до каноніка, вони знайшли тут кого шукали: син адмірала сидів з пузатим ченцем, який роздратовано повчав його, бажаючи повернути в лоно святої церкви. Та хлопчина не хотів його й слухати і пішов з Уленшпігелем. А тим часом Ламме схопив ченця за каптур і примусив його марширувати по вулицях Антверпена.
— Твоя ціна — сто флоринів викупу, — казав Ламме, — ану підтягни свого кендюха. Чого ти так плентаєшся? У тебе свинець у сандалях, чи що? Ану марш, лантух сала, жлукто їжі, черево, налите юшкою!
Чернець сердито відповів:
— Та я ж іду, пане гез, я йду. Але, при всій моїй пошані до вашої аркебузи, ви такий самий товстий, череватий і гладкий, як і я.
Та Ламме, штовхнувши його, гукнув:
— Як ти смієш, паскудний ченцю, порівнювати своя нікчемне, ледаче, монастирське сало з моїм фламандським, яке я чесно набув у праці й боях! Ану чвалом, бо я тебе зараз, як пса, копну носком чобота.
Але чернець не міг бігти і вмить задихався, і Ламме так само.
І так вони ледве дочвалали до корабля.
Взявши Раммекенс, Гертрейденберг і Алькмар, гези вернулися до Фліссінгена.
Неле видужала і чекала Уленшпігеля в порту.
— Тілю, — мовила вона, побачивши його, — мій коханий Тілю, ти не поранений?
Уленшпігель заспівав:
— Ох, — бідкався Ламме, тягнучи ногу, — навколо нього кулі, гранати, ядра дощем падають, а йому хоч би що. Ти, Уленшпігелю, безперечно, дух, і ти, Неле, також, бо коли не глянеш на вас — ви завжди веселі, юні.