Смерть у кредит

Ще до полудня, поки ми їли, він тинявся попри огорожу… Впускати його ми не хотіли. Ми його вже кілька разів виганяли під різними приводами… Хіба ми не маємо права закінчити столування… Хай йому біс! Цей навіжений ніяк не міг встояти на одному місці! На нього було страшно дивитися… Від хвилювання він бгав у руках свого капелюха… І навіть жував його краї… Він щораз брався ходити, схрестивши руки за спиною… Згорблений, насуплений. Він кидався туди-сюди, як звір у клітці! Хоча і був на широкій дорозі!.. Ба більше, кожні п'ять хвилин він кричав нам крізь двері: «Не пошкодьте вбиральню! Я оглядав горщик! Він був ціленький. Обережніше з моїм умивальником! Новий коштує двісті франків!..»

Нараз він не витримав!.. І знову поперся в сад. Зробив три кроки доріжкою… Ми рішуче вийшли і випхали його… Він ще не мав на це права! Таке нечуване нахабство просто обурило Куртіаля!..

«Дім переходить у вашу власність лише о шостій вечора! Чекайте до сутінок! Це чітко обумовлено в нашому договорі… До сутінок». Він мав від чого втратити голову!..

Покупець взявся спостерігати здалеку. Він нарікав дедалі гучніше. Нам навіть довелося зачинити вікно, аби спокійно обговорити наші справи… Куди ми вирушимо? В той бік? Чи в той? Скільки у нас залишалося грошей? У Куртіаля? Та в мене?

Де Перейр зі своїм сільськогосподарським планом та радіотелуричною технікою коштував би нам шалених грошей! Він запевняв, що це не надто дорого… Нарешті починалася справжня справа… Ми мали повірити йому на слово… Він уже нагледів місце для випробувань… Одну галявину в департаменті Сена і Уаза. Найширші можливості… Якщо вірити його словам… Ферму нам віддавали практично задурно… Зрештою, це було вже обговорено з агентством… Цей шахрай обвів нас довкола пальця! Він владнав усі свої справи!.. Він уже телеграфував… І показав нам оголошення в газеті «Еко дю Терруар». Він не приховував свого задоволення, коли побачив наші пики… Товстуха і я не надто зраділи… «Велика ділянка, витягнута на південь. Заняття овочівництвом бажане, але не обов'язкове… Будівля в бездоганному стані…» тощо.

— Сміливіше! Хай йому чорт! А чого ви хотіли від мене? Шале в Булонському лісі?.. В Баґатель?.. То треба було мене попередити!.. Я знайшов це оголошення! На сторінці про «продаж власности»… — він уже насолоджувався перспективами… Ніби читаючи між рядків… Тепер або ніколи!..

Покупець нашого будинку, поки ми снідали, продовжував галасувати й корчитися біля ґратчатого паркана… На нього було шкода дивитися, очі в нього вилізли з орбіт… І звисали на щоки… Від сильного лементу рот більше не стулявся… Звідти тепер вискакували бульбашки… До шостої покупець можливо й не протримається!.. Жадання було занадто сильним! «Згляньтеся! Змилуйтеся!»— благав він нас…