Смерть у кредит
- Автор: Селин Луи Фердинанд
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Вид-во Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-58-1
- Переводчик: Роман Осадчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Смерть у кредит». Краткое содержание книги:
Селіна часто називають «революціонером у літературі», оскільки він чи не вперше почав застосовувати прийом майже буквальної імітації розмовного стилю у літературі, через що в його текстах можна часто зустріти вульгаризми та «низьку лексику», які дивним чином поєднуються з високим стилем майже поетичної оповіді. Вся творчість Селіна пронизана рефлексіями на бурхливі і заплутані, жорстокі й величні події XX сторіччя, серед яких він намагається віднайти місце для власне людини, і такий пошук найчастіше закінчується тим, що критики назвали «літературою бунту проти суспільства».
Вона знову повернулася до своєї нав'язливої ідеї!.. Знову заговорила про «Завзятого»!.. З перших днів її заміжжя… Почалися підйоми на повітряній кулі… Вже тоді «Завзятий» повністю не надувався… Завжди бракувало газу… Оболонка була заслабка і не надто водонепроникна… Але все одно вони були молоді, й це був чудовий час… По неділях вона піднімалася разом з де Перейром… А на тижні працювала акушеркою… Вона ставила банки, робила кровопускання… надавала дрібні послуги… Вона добре знала самого Пінара[73], який приймав пологи в імператриці… Вона не могла згадувати про нього без хвилювання… Він був всесвітньо відомим акушером… Серед грядок на городі… було досить прохолодно… Небо вже помітно посвітлішало… Я змерз і дибав за нею, човгаючи ногами… Ми підіймалися доріжкою вже всоте… І знову спускалися… Вона знову заговорила про іпотеку!.. У них дуже добрий будинок… Він, мабуть, немало коштував!.. Як я гадаю, чи справді він усе продав?.. Але ж я не міг знати всього… Він був потайливий і багато чого мені не говорив! Я навіть не знав цього пана Рамбона!.. Ніколи його не бачив… А «Кредит Лементаль»? Я теж нічого про це не знав!.. Одне слово, я взагалі нічого достеменно не знав!..
Поступово ми почали розрізняти обриси сусідніх будиночків… Великий пустир… високі труби… фабрику в Аркей між виноградниками і ставком… Від неї йшов сильний дух кориці… Тепер уже стало видно всі навколишні вілли… великі й маленькі… пофарбовані в різні кольори… Це нагадувало стовпотворіння… Вони ніби нападали одна на одну, тіснилися й штовхалися в навколишніх полях!.. Кострубаті, приплюснуті, гордовиті, кривобокі… вони стикалися між собою!.. занедбані!.. хисткі! напіврозвалені… перехняблені!.. У цих просочених сечею цеглинах зачаїлася смерть… Всі вони ледве трималися!..
На сусідній ділянці виднілася маленька дерев'яна церква, щось на кшталт Нотр-Даму в зменшеному вигляді, фантазія столяра! У ній він розводив кроликів…
Мамуся говорила навіть з якоюсь гордістю, показуючи мені все це!.. Нарешті вона видихалася… Почала плутатися… їй все набридло. Ось уже принаймні дві години ми тинялися вулицею на сильному холодному вітрі!..
— Годі! Йому наплювати на нас… і нам час послати його до біса з його примхами!.. Я теж вижену його, ось побачиш… Я йому покажу, цьому брудному виродкові!.. Пройдемо тут, Фердінане! Через кухню! Він зловживає нашою добротою, цей жалюгідний блазень… Я можу підхопити запалення легень!..
Вона потяглася до ґанку… У той самий момент, коли вона відчинила двері, раптом з'явився де Перейр, він вийшов нам назустріч… І застиг біля стіни… Так ніби він нас шукав… Він був страшно скуйовджений… І кутався у велику скатертину зі столу!.. Він зробив з неї пелерину, прорізавши дірку для голови, застебнув шпильками й підперезався товстою мотузкою… У такому вигляді він спустився на п'ять сходинок і схопив мене за руку… У нього був дуже зосереджений вигляд… Він був ніби чимось дуже схвильований… Він потяг мене в глиб саду, до останньої грядки з парниками… нахилився, зірвав редиску й показав мені її, тицьнувши прямо під ніс…
— Ти бачиш? — сказав він… — Придивись гарненько!.. Ти бачиш її?.. Ти бачиш, яка велика?.. А цю цибулю-порей? Ти її бачиш? А ще ось це?
Це був дивний овоч, невідомий мені…
— Ти його бачиш?..
— Так! Так! — відповів я.
— Ходи тепер сюди! Швидше! Швидше!
Він потяг мене в інший кінець саду… Нахилився, став на коліна, поповз та просунув руку за паркан… Він важко дихав… І порпався на сусідній ділянці… Він вирвав ще одну редиску… Дістав її… І показав мені… Він хотів, щоб я їх порівняв… Він тріумфував!.. Редиска сусіда справді була зовсім маленька, крихітна й бліда!.. Її ледь було видно… Він тицьнув мені під ніс обидві редиски… свою й сусідську…
— Порівняй, Фердінане! Порівняй!.. Я не підштовхую тебе! Вирішуй сам!.. Не знаю, що сказала тобі пані де Перейр! Але ти тільки поглянь!.. Порівняй! Зваж!.. Переконайся у всьому сам! Велика! Моя! З телуром! Поглянь! Його без телуру! Крихітна! Порівняй! Ось! Я мовчу, щоб тобі не заважати!.. Тільки висновки!.. висновки, які можна і треба зробити!.. Але ж слід зауважити, що в мене на цьому полі, вкрай несприятливому за своєю структурою, встановлена лише найпростіша допоміжна телурична установка!.. Допоміжна! Я повторюю тобі!.. Невелика модель типу «Вихор»!.. Треба, звичайно, дотримуватись основних умов! Усе коріння має бути здоровим! О! Так! Здоровим! І на вапняній ділянці… якщо це можливо, трохи магнезії… Без цього не обійтися!.. Сам поміркуй… Ти розумієш мене? Ні?.. Ти мене не розумієш! Ти геть як вона!.. Нічого не тямиш!.. Ну так! Ну так! Авжеж! І все-таки, велика редиска! Ти хоч бачиш її? Ось вона, у твоїй долоні! А маленьку теж бачиш?.. Квола! Крихітна!.. Якийсь редисковий недоносок!.. Але ж це теж просто редиска? Адже це неспроста? Послухай, ти мене дивуєш!.. Ну, дуже велика редиска, Фердінане?.. Уяви собі величезну редиску!.. Завбільшки з голову… Уяви, що я її надуваю до таких розмірів за допомогою телуричних випромінювань, я! Ось цю крихітку!.. Ну що? Га? Як справжня куля!.. Га? І я вирощу так сто тисяч!.. Редисок! Тільки редиска! Щораз об'ємніших… Щороку на власний розсуд!.. П'ятсот тисяч!.. Величезних редисок! Як груші!.. Справжні редискові гарбузи! О! Просто небачені! Я одразу ж усуваю всі маленькі редиски! Очищаю ринок! Монополізую! Захоплюю! Кінець! Більше цього не буде! Всього цього дріб'язку! Дрібничок! Брудного нікчемного городу! Кінець крихітним пучкам! Мізерним партіям! Просто диво, що вони досі існують! Це застаріло!.. Це бездарне розбазарювання та розтринькування коштів! Це ганьба!.. Потрібен величезний редис! Ось моя мета! Майбутнє належить редисці! І саме моїй!.. Хто може мені завадити? Хіба не поживна моя редиска! Феноменально!.. Борошно з редиски на 50 % калорійніше за будь-яке інше… «Редисковий хліб» для народу! Це цінніше всієї австралійської пшениці, разом узятої!.. Я проводив аналізи!.. То що ти тепер думаєш? До тебе доходить? Це тобі нічого не говорить? Їй також! Але мені!.. А якщо я займуся редькою… Хоча б редискою, наприклад!.. Я міг би взяти й ріпу!.. Але візьмемо редиску!.. Усі будуть вражені! О! Отже! Я нею займуся!.. Віднині всерйоз!.. всерйоз! Ти чуєш мене?.. Поглянь туди!..
73
Адольф Пінар (1844—1934) — французький акушер і гінеколог, заклав основи сучасної педіатрії.