Ой пряду, пряду, А свекруха йде,
Спатоньки хочу. Як змія гуде:
Ой, склоню я голівоньку
— Сонливая-дрімливая,
На білую постілоньку,
До роботи лінивая,
Може, я засну.
Невістко моя!
Деколи за молоду дружину заступається її чоловік, у таких піснях мотив кохання органічно сполучається з мотивом взаєморозуміння, допомоги, співпереживання у подружньому житті. Але часто і чоловік стає на бік матері і ганьбить дружину за те, що вона не встигає виконувати домашньої роботи, не вміє йому догодити.
Крім нелегких родинних стосунків, сімейне життя затьмарювали інші обставини, найгірша з яких — жорстоке ставлення чоловіка до жінки:
Ой там за горою, там за кам'яною
Він на ню готовить з дроту
Не по правді жиє чоловік з жоною. нагаєчку.
Вона йому стелить білу постелечку,
Біла постелечка порохом припала,
Дротяна нагайка біле тіло рвала.
Причиною такого поводження з дружиною могло бути пияцтво:
Ой зацвіла рожа край вікна,
А він ніц не робить, тільки п'є,
край вікна, А прийде додому — жінку б'є.
Ой мала я мужа пияка.
Пияцтво ставало причиною розорення сім'ї, що призводило до ще більшої трагедії:
Він щовечора із корчми йде,
Пропив коника вороного,
І щовечора, й щораночку
— До стайні іде по другого.
Пропив коника й нагаєчку.
Від таких сімейних обставин страждала не лише дружина, а й діти:
А я молода проти мала —
В вишневім саду під сливкою
У вишневім саду ночувала.
Із маленькою дитинкою.
Тут елементи опису природи набувають іншого значення, ніж у піснях про кохання, — покликані виразити співчуття:
Летить соловей — тьох-тьох,
Летить зозуля — ку-ку, ку-ку,тьох-тьох,
Виджу я, бідна, твою муку.
В мене слізоньки, як той горох.
Жінка, насильно видана за нелюбого чоловіка, звертається до сил природи за допомогою. Будучи далеко від дому, вона просить вітер перенести слова про її недолю до рідної неньки, річкою засилає матері зів'ялу квітку, щоб мати зрозуміла, що її дочка зів'яла у нещасливому шлюбі («Ой по горах, по долинах»).
Тема нещасливого сімейного життя розширюється мотивом безповоротності молодості, жалем за минулим:
Запрягайте, хлопці, коні, коні ворони,
Та й поїдем здоганяти літа молодії.
Ой здігнали літа мої на кленовім мості:
Поверніться, літа мої, до мене хоч в гості.
Так з'являються персоніфіковані образи минулих років, які відповідають: «Не вернемось, не вернемось — не маєм до кого...»; молодості: «Ой де ти, моя молодість, де ти загубилась?»; долі: «Доле моя, доле, доле молодая, Чом ти не такая, як доля людськая?»
Важке життя заміжньої жінки протиставляється безтурботній долі дівчини до одруження:
Чи я в лузі не калина була,
Чи я в батька не дитина була,
Чи я в лузі не червона була.
Чи я в батька не хороша була,
Взяли мене поламали,
Взяли мене повінчали
І в пучечки пов'язали —
І світ мені зав'язали —
Така доля моя,
Така доля моя,
Гірка доля моя!
Гірка доля моя!
За нелегкою домашньою роботою жінка не бачила світу білого, не мала радості:
Чи я спила, чи я з'їла.
Тільки мої всі розкоші,
Чи гарно сходила?
Що гірко робила
Тому ці пісні пройняті жалем, душевним сумом, навіть у тих, де сімейне життя не затьмарене серйозними проблемами, оспівується туга жінки за рідним домом, її сумовиті думки, породжені довготривалою розлукою з матір'ю, елегійними роздумами над тим, що минає молодість і настає старість.
З подібними мотивами є й пісні від імені чоловіка, який роздумує над своїм життям, скаржиться на нелегку долю:
Головонько моя бідная, Або:
Ой, знати, знати,
В мене ненька та нерідная,
Хто оженився:
Дружинонька неймовірная,
Скорчився, зморщився,
Чужа сім'я непривітная.
Та й зажурився.
