Пастка на дурнів

— Чому ж? Можете прикритись подушкою, я не заперечую. Не забудьте на зворотному шляху роздобути сигарет.

— Доручіть мені, і все буде гаразд, — запропонував Йоссар’ян.

— Ну, от, генерале, — з полегшенням зітхнув Філпо. — Значить, моя операція відміняється?

— Не будьте йолопом, Філпо. Хіба ви не бачите, що він бреше?

— Ви брешете?

Йоссар’ян кивнув, і Філпо навіки втратив віру в людей.

Реготнувши, Йоссар’ян допоміг Кристі вивести свою кралю через коридор до ліфта, а тим часом Данбар із Жлобсом вибігли на вулицю ловити таксі. Голова дівчини лежала на плечі Кристі, а вуста всміхалися, певно, вона бачила приємні сни.

Коли виходили з машини, Кристієва краля на мить розплющила очі; вона кілька разів тяжко позіхнула й проковтнула слину, поки підіймалися крутими сходами до неї додому, а коли Кристі роздягав її та вкладав до ліжка, вона вже міцно спала. Не прокидалась вісімнадцять годин підряд, а Кристі наступного ранку бігав весь час по борделю й шикав на кожного стрічного. Дівчина пробудилась по вуха закоханою в нього.

Тож, загалом кажучи, завоювати її серце було зовсім просто: досить було дати їй добряче відіспатися.

Розплющивши очі й побачивши Кристі, його краля вся засвітилась. Вона блаженно потягнулась між хрусткими простирадлами на весь свій чималий зріст і з безтямною усмішкою нетерпляче поманила його до себе. Зачудований Кристі подибав до неї, як у тумані, та його знову випередила її сестричка, яка кулею влетіла до кімнати й скочила до ліжка. Кристієва краля дала їй шльопанця й лайнула, та на цей раз без злості, а Кристі відхилився на подушку, поклавши кожній з них руку на плече й відчувши себе враз могутнім заступником двох беззахисних істот.

«Чудова в нас буде сім’я», — подумав Кристі і тут же постановив віддати малу, коли виросте, до якогось аристократичного коледжу — Сміта, Редкліфа або Врін Мор. А за хвилину він вискочив з ліжка і на повний голос почав скликати своїх друзів: вони всі повинні знати, як йому поталанило! Та щойно ті з’явилися на його радісне запрошення, як Кристі раптом затріснув двері перед самим їхнім носом: він раптом згадав, що його кохана геть роздягнена.

— Одягайся! — наказав він їй, вітаючи себе за вчасно виявлену пильність.

— Perchè?[44] — заінтриговано запитала вона.

— Perchè? — повторив він, поблажливо всміхаючись. — А тому, що я не хочу, щоб вони бачили тебе роздягнутою.

— Perchè no? — запитала вона.

— Perchè no? — Кристі здивовано зиркнув на неї.— А тому, що негаразд, щоб інші чоловіки бачили тебе голою, ось чому!

— Perchè no?

— А тому, що я так кажу! — розпачливо вигукнув Кристі.— І годі зі мною сперечатися. Я тут мужчина, і тобі доведеться робити так, як я кажу! З цієї хвилини я забороняю тобі виходити з кімнати, коли ти не одягнена, як годиться! Тобі ясно?

— Ти що, здурів? Che succèdo?[45]

— Я знаю, що говорю.

— Tu sei pazzo![46] — обурено зойкнула вона, не бажаючи повірити в таке неподобство, і вискочила з ліжка. Щось сердито бурмочучи, натягла панталони й рушила до дверей.