Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Що ж ти казав, що нічого дивного не відбулося за останній час?

— Та у нас бійки часто бувають. Чоловіки понапиваються і лізуть битися. Правда, щоб так до смертовбивства… Такого давно не було.

— А Бужук був таким хуліганом, що одразу в бійку кидався?

— Та ні. Здоровий був чолов’яга. Міг на підпитку кулаками помахати, але дуже рідко. А тоді ніби з ланцюга зірвався. Та й чужинці зазвичай у нас тихо поводяться.

У цей момент за стіл повернулися командер і Магістр Весел.

— Щось знайшли? — запитав Нік.

— Ні, порожньо. У кімнаті все прибрано, речей їх не залишилося, — відповів командер.

— Заклинання або якісь магічних дій в кімнаті не проводили, — продовжив маг.

— Ясно. Ну, тут сплив епізод з нашим трупом Бужуком. Господар розповів, що в таверні була бійка. Троє загиблих. Але, що дивно, було двоє чужинців. Та й Бужук цей, зі слів господаря, хлопець досить спокійний. А чи не міг наш маг цьому всьому посприяти? Господарю, а під час бійки маг був у залі?

— Так, був. Сидів, як завжди, за цим столом. Але я не можу сказати, робив він щось чи ні. Я за бійкою дивився.

— Справді дивно. На порожньому місці бійка та ще й з вбитими. Я думаю, що точно застосовувалися заклинання впливу, — висловив припущення Магістр Весел.

— Ну, раз таке може бути, то звучить і виглядає правдоподібно. І тоді зрозуміло, чому зчепилися мирні люди, та ще так жорстоко, аж до смерті, — зробив висновок командер, ніби у нього в голові склалася вся картинка.

— Професоре, але це ж був чорний маг. Некромант. Як він міг використовувати заклинання срібних? Заклинання впливу? — здивувався учень.

— Ніку, це ми вирішили, що він чорний маг. Може, у нього були і здатності до інших видів магії. Хоча я не пам’ятаю випадку, щоб було таке суміщення. Темної магії зі світлими видами. І взагалі, можливо, це були два маги. Ми ж знайшли сліди другої людини на місці події. Та й господар таверни підтверджує, що з магом була дівчина. Можливо, це вона маг.

— Якби вона була магом і використовувала заклинання управління, то думаю, що ви б точно це відчули.

— Це так. Тут знову застосовувалася така безбарвна магія, як і на галявині.

— Рятуйтеся! Вони йдуть! Йдуть за нами! — пролунав моторошний крик в таверні.

Один з відвідувачів злякано кричав. Потім, перевернувши стіл, кинувся на вулицю.

— Господарю, хто це і що він таке кричав? — кинув запитання командер й схопився з-за столу, оголюючи меч.