Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла
- Автор: Гесиод
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Апріорі
- ISBN: 978-617-629-490-0
- Переводчик: Андрей Александрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла». Краткое содержание книги:
У поемі «Походження богів» Гесіод, «один із світочів світової літератури» (І. Франко), започаткував вчення про становлення світу, а також ранню натурфілософію — науку про сили й закони природи; у праці «Роботи і дні» виклав свою життєву позицію — розуміння моральних засад, ставлення до праці. У «Щиті Геракла» — епічний опис поєдинку Геракла з Кікном, що є майстерним наслідуванням вісімнадцятої пісні Гомерової «Іліади».
Перейти на страницу:
Хутко відтак росла міць і все тіло сяйливе нового
Владаря, а проминули літа — й одурений хитрим
Підступом, що навернувся на ум Землі велемудрій,
Виригнув Кронос, велет-лукавий, власне поріддя,
Здоланий силою й промислом хитрим рідного сина.
Виригнув спершу, що під кінець ковтнув він, — той камінь;
Зевс його помістив на землі широкодорожній
В Дельфах, де славнозвісна Пітó[71], в підніжжі Парнасу,
/500/ Щоб і надалі знаком він був і дивом для смертних.
Батькових рідних братів, Уранідів, із пут тяжеленних
Він увільнив — ними Кронос скував їх у шалі своєму —
І не лишили вони добродійства того без віддяки:
Грім і стрілу вогняну вручили йому, блискавицю, —
Досі в глибинах своїх широка Земля їх ховала, —
От він і править людьми і богами, весь час при тій зброї.
Океаніду вподобав Япет струнконогу, Клімену,
Й разом із нею на ложе ступив, і вона народила
Першого сина йому — могутнього духом Атланта,
/510/ Потім Менетія широкославного і Прометея[72] —
Скорий на вигадки він — і немудрого Епіметея,
Що для людей, які хлібом живуть, став одразу бідою.
Зевс йому жінку, першому, дав, із глини зліпивши[73],
Дівчину. Він і зухвальця Менетія, далекоглядний,
Кинув в Ереб[74], метнувши у нього громом палючим
За небувале нахабство його й розгнуздану звагу.
Небо широке тримає Атлант, і мусить тримати,
Ген, де межа землі, де співучі живуть Гесперіди,
На голові й на дужих руках, що не відають втоми, —
/520/ Долю таку Атлантові визначив Зевс велемудрий.
А Прометея-кмітливця зв’язав тяжкими, тугими
Путами, їх не зірвать, при високім стовпі, і на нього
Ширококрилого птаха пустив, орла, щоб живущу
Дзьобав печінку і жер; наростало вночі її стільки,
Скільки поглинув за день орел той ширококрилий.
Дужий Геракл його вбив, Алкмени син, у якої
Ноги стрункі, — увільнив од мук таких небувалих
Сина Япета й розвіяв печалі його, не без волі
Зевса з Олімпу, що над богами всіма владарює,
/530/ Щоб уродженець Фів, Геракл, ще більшу мав славу,
Ніж дотепер, на широкій землі, годувальниці щедрій.
Ось про що дбав, являючи славному синові шану.
Гнівавсь, але перестав, а гнівався він через те, що
Волю Кроніда було ізневажено, можного Владця,
Як між богами й людом земним зайшов у Меконі[75]
Спір: син Япета кмітливий бика великого тушу
Так розділив, щоби Зевсову думку перехитрити:
М’ясо й утробу масну, у шкуру згорнув і бичачим
Шлунком прикривши, в одну уклав купу; у другу — бичачі
/540/ Білі зібравши кістки, хитромудро уклав їх, а потім
Смальцем ще смачно все обмастив, аж брало за очі.
Тут і мовив йому і смертних отець, і безсмертних:
«Сину Япета, з усіх волóдарів найвидатніший,
Як же підступно, мій дорогий, той поділ зробив ти!»
вернуться
71
Піто — давня назва Дельф.
вернуться
72
Прометей — досл. про-мислитель (думкою сягає вперед); Епіметей навпаки, думає «з запізненням»; пор. «забаву» з тими йменами в оповіданні К. Чапека «Кара Прометеєві».
вернуться
73
…жінку… із глини зліпивши… — тобто Пандору; ширше про це — у «Роботах і днях» (42-105).
вернуться
74
Ереб — досл. морок, пітьма, крізь яку душі померлих проходять із земних падолів в Аїд.
вернуться
75
Мекон — давня назва Сікіона, міста на північно-східному Пелопоннесі.
Перейти на страницу: