Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-1396-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
На пам’ятках Верхнього Подністров’я елементи вельбарської культури відсутні повністю. Ймовірно, численні слов’янські племена цього регіону зуміли зупинити дальше просування вельбарців на південь. Сліди германців губляться на території Малого Полісся — болотяного й сьогодні району, що відокремлює Волинь від Поділля. Можливо, саме Мале Полісся було в той час тією смугою, що розмежовувала дві різні етнічні групи.
Готи змушені були повернути на схід, у Південне Побужжя та Середнє Подніпров’я, з більш розрідженим населенням. З першого регіону готи, обігнувши Верхню Подністрянщину, перейшовши в районі Хотина — Кам’янця-Подільського Дністер, направилися у Подунав’я (везеготи), а з другого, через Дніпро,— до Азовського побережжя (остроготи)[74]. Через Верхнє Подністров’я, з території Посяння в напрямку Подунав’я, проникли лише озброєні військові загони вершників. Вважають, то були вандали, потиснуті у верхів’ях Вісли готами[75]. Свідченням цього є поява у Подністров’ї, головним чином між гирлами Золотої Липи і Збруча, поховань із зброєю (Кам’янка Велика, Добростани, Твірж, Рудки, Іване-Золоте, Репуженці тощо). Всього відомо близько 20 таких пам’яток. Селища відсутні[76]. А це означає, що через Подністров’я пробивалися лише окремі дружини вандалів. На характері матеріальної культури слов’ян ці пересування не позначилися. Ніяких територіальних або демографічних зрушень тут у цей час не спостерігається.
Отже, археологічні матеріали відбивають складний процес становлення давньослов’янського етносу на рубежі і в перших століттях І тис. н. е. Він йшов шляхом взаємодії з сусідніми групами населення, засвоєння елементів їхньої культури і, відповідно, зміни власної. Цей процес продовжувався і в наступний пізньоримський період.
Глава 4
Слов’яни у другій чверті І тис. н. е.
У попередньому розділі розглянуто зарубинецькі і пшеворські старожитності, пам’ятки зубрицької та пізньозарубинецької культурних груп. У другій чверті І тис. н. е. головним джерелом для вивчення давніх слов’ян стають пам’ятки черняхівської та київської культур, які виникають якоюсь мірою на їхній основі. Черняхівська культура є одним з найбільших і яскраво виражених соціально-економічних і культурних утворень цього часу на території Південно-Східної Європи. Вона займає всю лісостепову і степову частини України, Молдови і значну частину території Румунії, сягаючи на південному заході Дунаю. Першим дослідником пам’яток черняхівської культури був відомий київський археолог В. В. Хвойка, який у 1900—1901 рр. провів розкопки могильника в с. Черняхові Кагарлицького району на Київщині[77]. Цей могильник дав назву культурі.
Приблизно в той же час у верхів’ях Західного Бугу і Дністра почав дослідження черняхівських пам’яток К. Гадачек[78]. Дослідження цих пам’яток продовжили на Дніпрі М. О. Макаренко, М. Я. Рудинський, на Дністрі — М. Ю. Смішко[79]. Таким чином, уже на перших етапах досліджень пам’яток черняхівської культури була охоплена широка територія від Західного Бугу до Дніпра. Планомірне систематичне вивчення черняхівської культури почалося після Другої світової війни. В цей час співробітниками Інституту археології АН України проведено багато розвідок, що уможливило виявити й зафіксувати сотні черняхівських поселень і могильників. Багато з них розкопано. Серед дослідників черняхівських пам’яток цього часу на Подніпров’ї слід назвати: А. Т. Сміленко, Є. В. Махно, М. Ю. Брайчевського, Е. О. Симоновича, Н. М. Кравченко та ін. У Подністров’ї й на Волині широкомасштабні дослідження проводили М. Ю. Смішко, М. О. Тиханова, В. Д. Баран, Й. І. Винокур, Л. В. Вакуленко та ін., в Молдові — Г. Б. Федоров, Е. А. Рікман; на території Румунії — Р. Вульпе, Б. Мітреа, Г. Діакону, І. Іоніце та ін.[80].
74
Буданова В. П. Готы в эпоху великого переселения народов. — М., 1990.
75
Smiszko М. Op. cit. — S. 110.
76
Козак Д. Н. Пшеворська культура... — С. 12—16.
77
Хвойка В. В. Поля погребений в Среднем Поднепровье // ЗРАО. — 1901. — Т. 12. — Вып. 1/2. — С. 172—190.
78
Hadaczek К. Kultury dovzecza Dniestru w epose cesarstwa rzymskiego // MAAE. — Kraków, 1912. — T. 12. — S. 1—42.
79
Смішко M. Ю. Доба полів поховань в західних областях УРСР // Археологія. — 1948. — Т. 2. — С. 98—130.
80
Баран В. Д. Черняхівська культура за матеріалами Верхнього Дністра і Західного Бугу. — К., 1981. — С. 6—17.