Темна вежа. Темна вежа VII

На дорозі жодних машин. Окрім собак, що гавкали, шалапута, що підвивав, і птахів, які щебетали, світ поринув у тишу. Неначе час для них зупинився. «А може, так і є», — подумав Роланд. Він бачив достатньо, щоб припускати таку можливість. Реальністю може стати все, що завгодно.

— Я загубив Промінь, — сказав Кінг, лежачи на килимі з соснової хвої на краю лісосмуги. Довкола нього струменіло м’яке світло початку літа, те марево, зіткане з зелені й золота.

Роланд просунув руку під спину Кінгу й допоміг йому сісти. Письменник закричав від болю в зламаному стегні, але не запротестував. Роланд показав у небо. У блакиті непорушно висіли пухкі білі хмарини, вісники ясної погоди — los angeles,[70] як називали їх ковбої на фермі в Меджисі, — але ті, що були безпосередньо над ними, швидко пливли небом, неначе гнані вітром у вузькому коридорі.

— Он він! — розлючено прошепотів Роланд письменникові на вухо, подряпане, заквацяне брудом. — Прямо над тобою! Довкола тебе! Невже ти не відчуваєш? Очі повилазили?

— Так, — сказав Кінг. — Тепер бачу.

— Еге ж, він завжди був над тобою. Ти його не загубив, ти відвернув свої боягузливі очі. Мій друг мусив пожертвувати собою заради того, щоб ти знову його побачив.

Лівою рукою Роланд покопирсався в патронташі й дістав патрон. Попервах пальці не хотіли виконувати свій давній спритний фокус — надто вже сильно вони тремтіли. Заспокоїти їх він зміг, лише нагадавши собі: що довше він це робитиме, то більша ймовірність, що їм завадять чи що Джейк помре, поки він вовтузитиметься з цим людиноподібним нещастям.

Він підвів погляд і побачив, що жінка тримає водія фургона під прицілом його револьвера. Дуже добре. Вона молодець; чому Ґан не передав історію Вежі комусь такому, як вона? Хай там як, а інтуїція його не підвела, коли він вирішив залишити її при собі. Навіть пекельне валування собак і виття шалапута — і ті стихли. Юк злизував бруд і мастило з обличчя Джейка, а Куля й Пістоль у фургоні жерли м’ясо для гамбургера, і тепер уже хазяїн їм не заважав.

Роланд повернувся до Кінга, і патрон упевнено затанцював свій давно знайомий танець у його пальцях. Кінг майже одразу поринув у транс, як це буває з людьми, яких уже гіпнотизували. Його очі були розплющені, та тепер дивились не на стрільця, а крізь нього, кудись у далечінь.

Роландове серце волало, щоб він якнайшвидше з усім цим впорався, але розум радив не квапитись. Ти не повинен халтурити. Якщо не хочеш звести Джейкову жертву нанівець.

Жінка не зводила з нього погляду, дивився крізь відчинені дверцята фургона і водій. Сей Тасенбаум опиралася, Роланд це бачив, але Браян Сміт уже пішов слідом за Кінгом у країну снів. Стрільця це не надто здивувало. Якщо цей тип бодай трохи усвідомлював, що тут накоїв, то він мусив хапатися за будь-яку можливість утечі. Нехай навіть тимчасову.

Роланд зосередив увагу на чоловікові, що був його біографом. Почав він, як і раніше. Декілька днів тому в його власному житті. Більш ніж два десятки років у житті письменника.