Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

У Річарда по спині побіг холодок.

— Бердіна, це те, що я шукав! Це щось особливе, не те що книги, які ми бачили в бібліотеці. Ти зможеш це перевести?

— Можливо, дещо, але не все. — Бердіна була явно засмучена. Вибачте, Магістр Рал. Я не знайома з таким древнім наріччям. Мені не вистачить слів, щоб вірно заповнити прогалини. Я можу лише здогадуватися.

Річард задумливо пожував губу. Він подивився на останки, розмірковуючи, чим цей чарівник тут займався і яка сила запечатала цю кімнату. Правда, ще більше його цікавило, яка сила її розпечатала.

Річард різко повернувся до Морд-Сіт:

— Бердіна! Та книга, нагорі… Я її знаю. Знаю, про що вона. Якщо я розповім тобі її майже дослівно, це допоможе тобі розпізнати слова і скористатися ними при перекладі щоденника?

Бердіна, трохи подумавши, кивнула:

— Можна спробувати! Якщо ви мені скажете, що означає те чи інше речення, я зможу дізнатися значення незнайомих слів. Цілком імовірно, що у нас все вийде!

Річард обережно закрив щоденник.

— Бережи його як зіницю ока! Я понесу кулю. Давай вибиратися звідси. Ми знайшли те, що хотіли.

Побачивши їх з Бердіною цілими і неушкодженими, Кара з Раїною від щастя ледь не збожеволіли. Річард зауважив, що навіть Докас з Іганом, зітхнувши, прикрили очі, мовчки підносячи подяку добрим духам за те, що ті почули їх молитви.

— У замку є мрісвізи, — повідомила Бердіна подругам.

Кара ахнула.

— Вам багатьох довелося вбити, Магістр Рал?

— Жодного. Вони на нас не нападали. — Він відмахнувся від її обурених питань. — Поговоримо пізніше. За допомогою Бердіни я знайшов те, що шукав. — Він постукав по щоденнику в руках Бердіни. — Тепер нам потрібно повернутися в місто і приступити до перекладу.

Взявши зі столу «Пригоди Бонні Дей», Річард сунув книгу Бердіні і попрямував до виходу, але раптом зупинився і повернувся до Кари і Раїни:

— Е-е, поки ми там бродили, мені прийшла в голову думка, що я не хочу померти, не встигнувши сказати вам дещо.

Сунувши руки в кишені, Річард підійшов ближче.

— Поки ми лазили крізь щити, я зрозумів, що так і не вибачився перед вами за мою тодішню грубість.

— Ви не знали, що на Бердіну накладено закляття, Магістр Рал, — відповіла Кара. — Ми не звинувачуємо вас за те, що ви вирішили тримати нас на відстані.

— Я не знав, що на Бердіну накладено закляття, але я точно знаю і хочу, щоб знали і ви, що тоді я марно подумав про вас погано. Ви ніколи не давали мені приводу так думати. Мені дуже шкода. Сподіваюся, ви зможете мене пробачити.

Кара з Раїною заусміхалися, як діти, і стали зовсім не схожі на Морд-Сіт.

— Ми вас прощаємо, Магістр Рал, — промовила Кара. Раїна радісно закивала.

— Дякую вам.

— Що там сталося, Магістр Рал? — Запитала Раїна.

— Ми розмовляли про дружбу, — відповіла за нього Бердіна.