Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Проте обрані Ним посланці дещо бентежили Тобіаса. У сні Творець велів йому не оскаржувати Його плани і милостиво погодився прийняти вибачення Брогана за зайву цікавість. Всі праведники боялися Творця, а Тобіас Броган, безумовно, був праведником. І все ж лускаті створіння здавалися праведному Тобіасу не найбільш підходящим засобом передачі волі Його.

Раптово Броган зрозумів. — Ну звичайно! Творець не бажає демонструвати безбожникам Своїх намірів, дозволивши їм побачити Його представників у справжньому вигляді. Нечестивці чекають, що Творець з'явиться їм у всій своїй красі і сяйві, і не злякаються, побачивши Його посланців в їх нинішньому вигляді.

Тобіас полегшено зітхнув, дивлячись на перешіптування чаклунки з мрісвізами. Вона назвалася сестрою Світла, але від цього не перестала бути чаклункою, відьмою. Відьмою. Він ще міг зрозуміти, чому Творець використовує мрісвізів, але навіщо Він дав таку владу відьмі, Броган осягнути був не в змозі.

Тобіас пошкодував, що не чує, про що вони говорять. Після того, як учора відьма приєдналася до їхньої компанії, вона весь час спілкувалася тільки з п'ятьма лускатими тварюками і лише кількома словами перекинулася з генералом Захисників пастви. Вона і мрісвізи трималися осторонь, ніби вони лише випадково їдуть в тому ж напрямку, що і Тобіас зі своєю тисячею вершників.

Броган бачив, як жменька мрісвізів перерізала сотні д'харіанскіх солдат, і тому почував себе дещо невпевнено під захистом всього лише двох рот.

Основна частина його військ — більше сотні тисяч мечів — залишилася чекати у тижні шляху від Ейдіндріла. З'явившись Тобіасу уві сні, Творець велів йому залишити їх там, щоб вони могли взяти участь у штурмі Ейдіндріла.

— Лунетта, — тихо покликав Броган. Вона під'їхала ближче і так само тихо відповіла:

— Так, пане генерал?

— Лунетта, ти бачила, як сестра Світла користується своєю силою?

— Так, пане генерал. Коли вона прибрала заметіль з нашого шляху.

— Ти можеш на підставі цього оцінити її можливості? — Лунетта кивнула.

— Вона так само сильна, як і ти?

— Ні, Тобіас.

— Приємно це почути, — посміхнувся Броган і озирнувся, бажаючи переконатися, що нікого поблизу немає, а мрісвізи і сестра Світла, як і раніше, видимі. — Мене долає подив з приводу деяких речей, які мені повідав Творець за останні ночі.

— Ти хочеш розповісти Лунетті?

— Так, але не зараз. Поговоримо про це пізніше. Вона ліниво розгладила свої «красотулечкі».

— Може, коли ми залишимося наодинці? Скоро час зупинитися.

Тобіас не упустив ні багатообіцяючої посмішки, ні натяку, прихованого в цих словах.

— Сьогодні ми не скоро зупинимося. — Він глибоко вдихнув морозне повітря. Вона так близько, що я майже чую її.