Таємниця «Вогняного Ока»

— Усе, що є, — перед вами, — відповіла Матильда Джонс, — і як садові прикраси вони не годяться. Я щойно дізналася, що вони руйнуються від води. Два бюсти мені вже повертають, і потерпаю, що й інші теж повернуть.

Вона була дуже засмучена. Матильда Джонс завжди засмучувалась, коли їй доводилося повертати покупцям гроші. Вона була жінка добра і щедра, але в той же час і ділова, вважала за свій обов'язок мати прибуток із усіх чудернацьких речей, які скуповував Титус Джонс.

— Та що ви кажете, — зацікавився Чорновусий, — два повертають, а, можливо, й решту повернуть? Бачите, я колекціоную бюсти, тож я придбаю у вас усі ці п'ять за тією ціною, яку ви за них просите, тобто по п'ять доларів за один. Але ви маєте пообіцяти, що притримаєте для мене і всі інші бюсти, які вам повернуть, мені вони всі потрібні.

— Справді? — При цих словах Матильда Джонс повеселіла. — Але деякі з них мені можуть повернути зіпсованими, якщо нові господарі спробують їх помити.

— Це не має значення, коли ви обіцяєте зберегти для мене всі бюсти до одного, разом з тими двома, які, як ви сказали, вам уже повертають.

— По руках, — відгукнулася Матильда Джонс, — купляйте ці п'ять, і ви одержите всі бюсти, які мені повернуть. Згадувані два мають з хвилини на хвилину бути тут. По них поїхав мій небіж.

— Чудово, — з цими словами Чорновусий дістав кілька купюр. — Ось вам тридцять п'ять доларів, за п'ять цих та за два тих. Так, повантажу я тим часом ці дивовижні бюсти до свого авто.

Боб аж тремтів від хвилювання, він намагався знайти привід, аби втрутитися в те, що відбувається, і не міг нічого вигадати. Місіс Джонс щойно здійснила вигідну оборудку, а вона завжди пишалася, що ніколи не відступає від свого слова. Юпітер під'їжджав сюди з двома бюстами, і цілком ймовірно, що один із них — бюст Августа. Чорновусий відразу вимагатиме віддати бюст йому, адже він уже за нього заплатив!

— Бобе, що з тобою? — запитала Матильда Джонс, пильно глянувши на нього. — Ти щось такий блідий. Тобі щось болить?

— Здається, — через силу вимовив Боб, — наш новий приятель Гус хотів придбати собі на згадку один із цих бюстів. Вони ж бо з будинку його дідуся, а тут…

— Треба було раніше мені про це сказати! Тепер вони всі належать цьому панові. О, повертається вантажівка.

Чорновусий саме встиг повантажити останній з п'яти бюстів у багажник свого авто, коли вантажівка зупинилася біля контори.

Юп та Піт вистрибнули з кузова. Ганс подав їм з кабіни обидва бюсти. Піт узяв бюст Данте, а Юп — Августа Дужого, обережно притис його до грудей.

Ніхто з них не помітив Чорновусого, аж доки той сам не підійшов до них.

— Хлопці, ці бюсти — мої! — рявкнув він. Простяг руки до бюста Августа, якого тримав Юпітер, і схопив його. — Він мій, — верескнув Чорновусий. — Я все одно його заберу! Відпусти!